Одразу кілька стереотипів розбив Натаніель Арчібальд. Ніхто не вірив, що бідний хлопець з Південного Бронкса зможе досягти успіху. Всі звикли думати, що справжнім баскетболістом може стати лише володар високого зросту. Прийнято також вважати, що спортсмени не занадто розумні, адже витрачають весь час на тренування та змагання. Та Нейт Арчібальд з Бронкса, який мав зріст 185 см, не тільки став відомим баскетболістом, а й увійшов до 50 найкращих гравців в історії НБА. Окрім цього, він здобув ступені бакалавра та магістра професійної освіти. Як йому все це вдалося, розкажемо у цій статті на i-bronx.
Баскетбол замість наркотиків
Натаніель (Нейт) Арчібальд народився у Паттерсоні в Південному Бронксі — одному з найбідніших та найкримінальніших районів Америки. Він з дитинства обожнював баскетбол й кожну вільну хвилину тренувався, щоб уникнути наркотиків та насильства, які забрали життя багатьох його друзів.
Нейт зростав у невеликій двокімнатній квартирі в родині, де було сім дітей. У 14 років він фактично став главою сімʼї після того, як батько покинув їх. Натаніель був найстаршим із дітей, тож допомагав, як міг, матері поратися з молодшими братами та сестрами. Єдине, що дісталося Арчібальду від батька — це прізвисько «Big Tiny». Але він його зробив відомим у славетному світі великого спорту, тоді як про старшого «Big Tiny» знали лише місцеві бандити та наркомани.
«Цікаво, — сказав Арчібальд журналу «Sport» у 1980 році, — чому хлопці, які вживають наркотики, завжди прагнуть залучити інших хлопців, ніби їм потрібна компанія, коли вони пропадають? Я завжди захоплювався баскетболом та не реагував на різні сумнівні пропозиції».
Хоча Нейт мав непогані здібності до баскетболу, він був маленьким та дуже сором’язливим хлопцем, якому бракувало впевненості на майданчику. На другому курсі середньої школи він так й не зміг потрапити до баскетбольної команди. Арчібальд тоді майже зневірився у собі та у всьому світі, у нього навіть були думки залишити школу.
Важлива підтримка та відданість мрії
На допомогу Нейту прийшов Флойд Лейн, тодішній спортивний директор, а пізніше головний тренер міського коледжу на Мангеттені. Лейн був знайомий з тренером шкільної команди та запропонував йому ще раз оцінити здібності Арчібальда. Врешті-решт хлопець потрапив до команди.
Хоча Лейн та інші підтримували Арчібальда та вмовили залишитися у школі, його результати залишали бажати кращого, що унеможливило отримання великої стипендії на навчання. Вступити з такими поганими оцінками до будь-якого навчального закладу у Нью-Йорку було майже неможливо. Та Нейт розумів, що він мусить потрапити до коледжу, адже там зможе продовжувати робити те, що любить понад усе у житті — грати у баскетбол.
В результаті він доклав максимум зусиль до навчання в останній рік, вперше залишив Нью-Йорк та вступив до Західного громадського коледжу в Аризоні. Після року навчання там Натаніель Арчібальд отримав стипендію в Техаському університеті в Ель-Пасо, де у нього було три видатних баскетбольні сезони з 1967 по 1970 рік під керівництвом тренера Дона Хаскінса.
«Цинциннаті Роялз»/«Канзас-Сіті Кінгз»
Професійна карʼєра для Арчібальда розпочалася у 1970 році, коли команда «Цинциннаті Роялз», яку очолював колишній зірковий гравець «Селтікс» Боб Кузі та генеральний менеджер Джо Аксельсон, обрала його другим номером у другому раунді драфту. Тоді в драфті також були такі гравці, як Боб Ланьє, Руді Том’янович, Піт Маравіч та інші. Коли Кузі та Аксельсон вперше побачили молодого Арчібальда в готелі в Мемфісі, вони спочатку прийняли його за коридорного через його юний та скромний вигляд. Проте вже незабаром Нейт довів, що його невеликий зріст у 6 футів 1 дюйм не є перешкодою до досягнень на баскетбольному майданчику.
У своєму дебютному сезоні Арчібальд несподівано отримав місце в стартовому складі «Роялз» через конфлікт з контрактом ветерана Фліна Робінсона. Тоді він показав непогані результати, набираючи в середньому 16 очок за гру, хоча команда закінчила сезон погано, з результатом 33-49.
У наступному сезоні Арчібальд трохи розгубився та почав часто втрачати м’яч. Кузі та Аксельсон розглядали можливість його обміну на більш досвідченого гравця, але все ж таки вирішили обміняти Норма Ван Лієра на Джима Фокса. Після цього Натаніель зібрався й навіть став лідером команди, замінивши травмованого капітана Тома Ван Арсдейла. У сезоні 1971-1972 років він продемонстрував свої здібності, набираючи до 34 очок за гру.
Перед сезоном 1972-1973 команда переїхала та стала називатися «Канзас-Сіті Кінгз».
Саме у часи цієї команди Арчібальд вперше потрапив до Матчу зірок. У тому сезоні він став одним із найкращих гравців другого раунду драфту, набираючи в середньому 34 очки та 11,4 передачі за гру. Наприкінці сезону його включили до першої команди НБА. Проте команда не досягла успіху, завершивши сезон із рекордом 36-46. Крім того, особисте життя Арчібальда стало джерелом проблем: один з його братів потрапив у в’язницю за пограбування, а інший мав проблеми з наркотиками. Арчібальд пропускав тренування та ігри, бо не міг кинути родичів у біді.
У сезоні 1973-1974 років травма ахілового сухожилля змусила Нейта зіграти лише 35 матчів та набрати всього 17,6 очка за гру. Проте в сезоні 1974-1975 років він повернувся до форми, зігравши всі 82 матчі й допоміг команді здобути першу рекордну перемогу з 1966 року.
Перед сезоном 1976-1977 років Арчібальда обміняли до «Нью-Йорк Нетс», але він зіграв лише 34 матчі через серйозну травму стопи, після чого пропустив весь сезон.
«Бостон Селтікс»
Перед сезоном 1978-1979 років Арчібальд потрапив за обміном до «Бостон Селтікс». Проте перехід в нову команду був непростим: Нейт набрав зайву вагу, його гра стала повільною та незграбною, роль у команді була неясною, спалахували конфлікти з тренером Дейвом Коуенсом. Почали ходити чутки про можливий вихід Арчібальда з команди. Один із генеральних менеджерів НБА висловив сумнів, що хтось захоче підписати гравця з поганою репутацією. Здавалося, що кар’єра Арчібальда підійшла до кінця. Але поки преса писала про його можливий кінець, «Селтікс» працювали над відновленням команди під керівництвом нового власника Гаррі Мангуріана та нового тренера Білла Фітча. У команді з’явилися новачок Ларрі Берд та інші талановиті гравці.
Повернувшись до Південного Бронксу влітку, Арчібальд отримав підтримку від молоді, яка надихали його не здаватися й повернутися до гри. У сезоні 1979-1980 років він повернувся до Бостона у новій ролі: команда більше не потребувала від нього забивати багато очок, оскільки в них були інші зірки. Арчібальд став ефективним плеймейкером, керуючи атакою команди. Хоча його середня результативність становила лише 14,1 очка, він відзначився 671 результативною передачею, що стало його найвищим показником за багато років. Він знову потрапив до Матчу зірок, а «Селтікс» показали один із найкращих результатів у своїй історії — 61-21.
Сезон 1980-1981 став зірковим часом Арчібальда. Він грав понад 35 хвилин за матч, отримав нагороду MVP Матчу всіх зірок та посів п’яте місце в лізі за результативними передачами. Найважливішим досягненням стало те, що після 11 років у НБА Арчібальд нарешті став чемпіоном, коли «Селтікс» перемогли «Х’юстон Рокетс» у фіналі НБА.
У сезоні 1981-1982 Арчібальд продовжував демонструвати хорошу гру, коли команда показала рекорд 63-19, але програла «Філадельфії» у фіналі Східної конференції.
Статтю про найкращий футбольний матч в Бронксі читайте за посиланням.
Наступного року показники 34-річного Арчибальда почали падати. Арчібальд підписав контракт як вільний агент на сезон 1983-1984. Того року він пішов на пенсію, зігравши лише в 46 іграх.
Підсумовуючи 14 річну карʼєру Арчібальда в НБА, треба відзначити його величезним внесок: 16 481 очко, 6 476 передач та 6 Матчів усіх зірок НБА. У 1991 році він був доданий до Меморіальної баскетбольної зали слави.
Навчатися ніколи не пізно
Арчібальд розпочав свою кар’єру в НБА в 1970 році, не маючи диплома, після одного року навчання в Західному коледжі Аризони та трьох років в університеті Техасу в Ель-Пасо. Однак він повернувся в кампус на три літа поспіль, щоб здобути ступінь бакалавра перед завершенням кар’єри в 1984 році. Після цього він викладав у школах Нью-Йорка та відвідував вечірні заняття в університеті Фордхем, де здобув ступінь магістра у 1990 році, а в 1994 році — професійний диплом з нагляду та адміністрування.
«Усі хочуть говорити про Кобі Браянта, Кевіна Гарнета та Леброна Джеймса (хлопців, які прийшли прямо зі школи), але вони ігнорують сотні хлопців, які приходять у Лігу рано, грають два, три, п’ять, сім років, а потім поняття не мають, що робити зі своїм життям», — каже Арчібальд.
Колишній гравець НБА Кенні Андерсон зазначив, що Арчібальд надихнув його повернутися до навчання та закінчити школу, підкреслюючи, як важливо здобути освіту, навіть якщо багато гравців НБА не бажають цього. Адже зірковий час спортсменів швидко минає, тож треба бути готовими до життя поза баскетбольним майданчиком.
Про ще одного видатного спортсмена з Бронкса читайте за посиланням.