«Удар, відступ, знову удар і ще один. Перемога»! Саме так відбувається тренування для фехтувальників. Зокрема, одним з найвідоміших в США та світі є Деріл Гомер, який народився на Американських Віргінських островах та значну частину свого життя прожив в Бронксі, Нью-Йорк. Детальніше про видатного мешканця боро, розповість видання i-bronx.com.
Коротко про спортивну кар’єру
Як зазначає видання ny1.com, Деріл Гомер – це американський фехтувальник на шаблях, який 8 разів перемагав на командних чемпіонатах ПанАмерики та 3-чі в індивідуальному заліку. Також, а це головне, він брав участь Олімпійських іграх і тричі виборював золоті олімпійські нагороди (2012, 2016, 2020) та 1 разу срібну медаль (2016). До речі він це робив правою рукою. Чи це важливо? Ні, хоча й є фехтувальники, які фехтують лівою, а є які правою рукою. Будь-якому спортсмену, який бореться шаблею чи рапірою буде комфортно змагатися з суперником, який може це робити іншою рукою, просто обом буде трохи незвично. Це як біг спиною або із закрити очима… і так, і так вмію, але легше і швидше. Все як в боксі, футболі чи іншому виді спорту.
Дитинство в Бронксі і перші кроки в спорті
Деріл народився не в Бронксі, а на острові Сент-Томас, що є територією Американських Віргінських островів в 1990 р. Коли йому було 5 років, його мати Джульєтт разом з молодшою сестрою переїхали на Ган-Хілл-роуд, що у Бронксі. Тут він навчався в державній школі №21, а пізніше почав навчатися в Салезіанській середній школі, яка знаходилася в містечку Нью-Рошель (штат Нью-Йорк). Після школи юнак поступив в Університет Сент-Джона і навчався рекламних комунікацій, щоб в подальшому працювати в цьому напрямі.
Свій спортивний шлях Деріл розпочав ще в 11 років, коли навчався в школі. Підштовхнуло його до цього рішення зайнятися саме цим видом спорту зображення двох фехтувальників в одному із дитячих словників. Там був чоловік в масці та з рапірою. Для підлітка – це було прикольне заняття, а тому він вирішив, що це його. З того часу він приєднався до Фонду Пітера Вестбрука, який надавав молодим людям навики фехтування. Взявши собі за кумира Пітера, Деріл теж обрав в якості зброї шаблю. Все як і його кумир.
Фонд Пітера Вестбрука в Нью-Йорку
Власне сам Пітер Вестбрук теж був фехтувальником, в нього було складне дитинство без батька, але він завдяки настановам матері вперто йшов до своєї мети і зумів стати виданим спортсменом ХХ ст. В результаті Пітер неодноразово виступав на Олімпіадах, отримував різноманітні нагороди, а після завершення своєї кар’єри заснував фонд, який мав на меті допомагати іншим американцям ставати спортсменами. До роботи в цьому фонді протягом тривалого часу долучалося чимало видатних спортсменів, тренерів, громадських діячів.
Кар’єра фехтувальника
Деріла Гомера було визнано талановитим спортсменом і з ним почали працювати відомі тренери, як зокрема, 5-кратний олімпійський чемпіон Юрій Гельман. В тому вже в 2007 р. юнак став власником бронзової медалі на Чемпіонаті світу серед кадетів, далі в 2009 р. серед юніорів (і це йому було лише 19 років). В 2009 р. молодий спортсмен взяв участь в чемпіонаті світу серед дорослих і зайняв високе 23 місце, що давало можливість стати володарем титулу NCAA.
В 2010 р. титул не було втрачено, а навіть більше було захищено. Відмінним був виступ на чемпіонаті світу в Парижі, де юнак переміг 2-х французів та фінішував 12. В 2011 р. він вже золотий медаліст Панамериканського чемпіонату 2011 року.
На Олімпійських іграх в 2012 р., які проходили в Лондоні американець виграв члена команди збірної Румунії, росії, і далі все ж програв представнику Румунії. Загалом команда США зайняла 8-місце, а Деріл Гомер став №2 в рейтингу фехтувальників.
В 2013 р. він зберіг – це місце, виграв 3 позиції на Кубку світу та отримав бронзову медаль Панамериканського чемпіонату. В 2014-2015 рр. він став бронзовим призером Гран-прі Сеула. Загалом на літо 2016 р. він був другим серед американців поступаючись лише Елі Дершвіцу.
На Олімпійських іграх 2016 р. Деріл виграв срібло. Гомер програв поєдинок за золоту медаль Арону Сілагії з Угорщини, 15-8. В той же час це було велике досягнення для американського спорту, адже після Пітера Вестбрука ніхто не вигравав більше бронзової медалі, а від 1904 р. і срібної. Золота у фехтуванні американці так і не вигравали до цього. Важливим було й те, що Деріл, як і Пітер чорний, а тому це безумовно перемога для чорношкірих. Після цього успішного для команди, але невдалого турніру Деріл залишив тренера Юрія Гельмана, щоб тренуватися в іншого тренера.
Срібна медаль Гомера говорить, як спорт притягує людей і дає їм крила. Адже коли він в 11 років почав займатися фехтування, то побачив рекламу з двома фехтувальниками, які рекламували місто Нью-Йорк, як місце проведення Олімпійських ігор в 2012 р. Це вразило юнака. Саме тоді його мати випадково натрапила на Фонд Пітера Вестбрука, який підтримував недостатньо забезпечних дітей і допомагав їм почати займатися цим видом спорту. На час отримання медалі Пітер та Деріл жили поряд в Нью-Йорку. Відстань 10 кварталів. Вони часто спілкувалися поштою і Гомер навіть переглядав відео Вестбрука, щоб краще готуватися до наступних змагань. Після отримання срібної медалі він подякував Пітеру. На його думку без порад та підготовки у Фонді ця медаль ніколи не була б завойована. Після перемоги на Олімпіаді Гомер планував поїхати додому, на свої рідні Американські Віргінські острови, щоб далі знову готуватися до Олімпіади 2020.
Напередодні Олімпіади в Токіо
Підготовка до Олімпіади в Токіо була інтенсивною, адже Деріл був одним із претендентів на золото цього світового спортивного форуму. Підтримував американську команду на цих змаганнях Ральф Лорен – модельєр, який навіть розробив форму для американської команди. Саме в ній вона мала бути одягнена під час закриття змагань. Варто сказати, що форма створена цим віртуозом в галузі моди – це перш за все екологічність та простота. Цю форму виробляють з перероблених пластикових пляшок та інших необхідних рослин.
Деріл говорячи про фехтування признався, що йому подобається цей вид спорту, бо тут у всіх різні фізичні можливості. Все залежить від вашої підготовки, розумових здібностей, емоційного контролю і креативні. На його думку фехтування це танець і бокс. Не забував Деріл і Бронкс. Зокрема, на його думку власне зростання, як спортсмена вплинуло суворе життя в Нью-Йорку, Бронксі. Воно змушувало його «думати ногами». Вплинув на його тренувальний план і ковід, який зробив затримку довжиною в 1 рік і змусив похвилюватися, адже ігри в Токіо перенесли. В той же час він був впевнений в собі, адже з дитинства мріяв про золоту медаль, також він вірить у своє місто – Нью-Йорк, яке багато перенесло під час ковіду, а тому це надихатиме юнака.
Якщо заглянути в результати Олімпіади в Токіо, то ми побачимо, що Деріл Гомер не зумів стати найкращим. Він програв в 1/8 фіналу представнику Єгипту і вибув із змагань.
Отже, історія життя та спортивного успіху Деріла Гомера – це приклад того, як можна стати успішним багато працюючи над собою, не шукаючи виправдань, не думаючи про перешкоди, як наприклад колір шкіри і отримуючи в кінцевому результаті міжнародне визнання.