Сучасний світ складно уявити без велосипедів. Вони є частиною сфери спорту, розваг, дозвілля, мандрівок та допомагають перевозити вантажі. Також саме велотранспорт є одним з інструментів, який допомагає боротися з глобальним потеплінням. Зокрема, активно велосипеди популяризуються в Нью-Йорку та його частині – Бронксі. Детальніше про це розповість i-bronx.com.
Історія велоруху в місті
Як зазначає видання nycgovparks.org, велосипеди набули популярності в місті майже одразу після їх винайдення. Більшість з нас знає лише стандартний двоколісний велосипед. В той же час він не завжди був таким і пройшов певну еволюцію від одноколісного, висококолісного, триколісного і, нарешті, до знайомого нам велосипеда.
Правила руху
Зацікавленість містян новим технологічним винаходом підштовхнула владу міста до створення інструкцій, які мали на меті впорядкувати рух велосипедистів вулицями міста. Зокрема, дозволялося їздити на цьому транспортному засобі протягом листопада-травня до 10.00 ранку та після 19.00 вечора в інший час року. Такі інструкції доводилося узгоджувати разом з місцевими клубами верхової їзди, щоб усі охочі могли комфортно відпочивати. Також «колесники», так тоді ще називали фанатів велосипедів, повинні були зареєструватися в Департаменті парків, мати відповідно до реєстрації бедж, який треба було носити на грудях (1885 р. з’явилися велозначки). Від велосипедистів вимагалося бути обережними під час руху, особливо, коли поряд були пішоходи, під час проїзду через площі, на вході в парк, вони повинні були сходити з транспортного засобу під час руху на спусках, а на триколісних велосипедах можна було це робити за умови гальмування та повільної їзди. Заборонялося голосно свистіти чи видавати голосні звуки на клаксоні. Після заходу сонця потрібно було мати запалену лампу. Також заборонялося влаштовувати перегони, перевищувати швидкість.
Розвиток велосипедної інфраструктури
Вже в 1894 р. велоактивістів очікувала позитивна новина. 15 червня зусилля Альберта Х. Анджела по створенню вело інфраструктури були винагороджені. Справа в тому, що в Оушен Парквей (Ocean Parkway) було побудовано першу велодоріжку. На відкриття приїхало понад 60 велосипедистів, представники влади та поліції. Швидкість руху тут, правда, була обмежена 12 милями на годину по доріжці та 10 милями по парку.
В 1896 р. в “Проспект парку” Брукліна було побудовано стійки та навіси для велосипедистів.
В кінці ХІХ ст. були створені велодоріжки в Перхем парквей (Pelham Parkway) в Бронксі.
В 1920 р. велосипедний клуб Лонг-Айленд Велмен (Long Island Wheelmen) влаштував велоперегони в Квінс-Форест Парку. Центральний дорожній клуб Америки організував схожий захід в парку МакКаррен у Брукліні. На Коні-Айленд було влаштовано велостоянку.
Велополітика за Роберта Мозеса та велодоріжки в парках Бронкса
В 30-ті роки ХХ ст. політика міста щодо розвитку велоінфраструктури рухалася по висхідній. При облаштуванні парків компанії були зобов’язані будувати велосипедні об’єкти. В 1936 р. було відкрито дорогу на захід від торгового центру в Центральному парку. А за Нового курсу Ф. Рузвельта було створено велодоріжки в 21 парку міста. Вони були різної довжини і мали на меті дозволити уникнути монотонності під час руху, дати людині, яка рухається на велосипеді, можливість розслабитися та фізично відпочити. Зокрема, одна з таких доріжок проходила вздовж центральної смуги парку Пелхем в Бронксі. А інша, довжиною 0,13 милі, в парку Саундв’ю в Бронксі. Також велосипедистам було дозволено користуватися біговими доріжками.
В 1940-х роках продовжували з’являтися нові велодоріжки. Їх стало вже 29. Одна з них вздовж Хатчінсон-Рівер-Паркуей у Бронксі, яка була були відкрита для велосипедистів до 13:00.
В 50-ті роки почалося будівництво 50 миль велодоріжок в парках.
В 70-ті роки місто сприяло руху велосипедистів і влаштовувало експерименти на дорогах (наприклад Медісон-авеню), закриваючи їх у вихідні дні для автомобілів і дозволяючи таким чином першим обмежене ексклюзивне використання. На початку ХХІ ст. ця практика була відновлена. Зокрема було закрито Парк-авеню на 4 суботи в серпні 2008 р. для автомобілів. В одну з неділь 1974 р. було закрито 4 милі автомагістралі Гранд Конкорс у Бронксі. Ця ж дорога пізніше, в 90-ті, знову закривалася, сприяючи таким чином розвитку велоруху в Бронксі. В 2006 р. президент округу Бронкс Адольфо Карріон-молодший запропонував повторити цю практику, адже на його думку, здорове харчування, перевірка стану свого здоров’я та фізичні прогулянки дуже важливі.
Але повернемося до 70-х років. В 1976 р. місто виділило 1,6 млн. доларів на велосипедні доріжки. В 1977 р. було засновано Велосипедний консультативний комітет, щоб обговорювати складні питання потреб велосипедистів. В 1979 р. створено посаду координатора з безпеки велосипедів, який мав збирати інформацію та інформувати міську владу про наявну кількість велосипедів на вулицях міста.
Важливість велосипедних маршрутів Бронксу
Велодоріжки повинні давати людям можливість не лише зручно діставатися центру міста, а й рухатися за його межами, а тому це робить Бронкс важливим велосипедним кордоном Нью-Йорка. Справа в тому, що лише Бронкс сполучається з материком. Тут існує п’ять різних Зелених шляхів, які з’єднують це боро з округом Вестчестер, а далі з іншими частинами США. Це відбувається завдяки Пелхем Грінвей, який прокладено Альянсом Іст Кост Грінвей альянс (East Coast Greenway Alliance) до штату Мен.
Також існує велосипедний маршрут в парку Ван Кортландта. Він являє собою грунтову дорогу, що має з’єднання з велодоріжкою у Вестчестері, яка тягнеться на багато миль. Управління паркІв також завершило велодоріжку через річку Хатчінсон, а отже, ще один шлях у Вестчестр готовий. Найкращим маршрутом через Бронкс є доріжка “Бронкс рівер грінвей” (Bronx River Greenway), яка розташована в центрі боро.
Парк Пелхем в Бронксі
На сьогодні парк Пелхем має територію, що втричі більша за Центральний парк. Тут є пішохідні доріжки, стежки, пляж, особняк Бартоу-Пелла, поля для гольфу і морське узбережжя. Спортсмени люблять це місце, бо тут є численні корти, футбольні поля, а діти через ігрові майданчики.
Важливою частиною парку є бульвар завдовжки 2,25 милі. Ця доріжка починається від Бронкс-парку біля Бронкс-Рівер Паркуей і US Route 1 (US 1) і закінчується на автомагістралі 95 (I-95), що поряд з Новою Англією в парку Пелхем-Бей. Цей веломаршрут має дещо обмежений доступ і є вулицею з двома смугами руху. Рух вантажівок тут заборонено, але автомобілі можуть їздити паралельними службовими дорогами. Велосипедна доріжка тут називається East Coast Greenway. Це частина доріжки, яка проходить вздовж бульвару. Також зазначений бульвар має дві велодоріжки між Бостон-роуд і Стіллвел-авеню. Вони тягнуться в різні напрямки. Вказані доріжки є також частиною великої траси Іст Кост Грінвей (East Coast Greenway), яка з’єднує Мен і Флориду.
Отже, історію велосипедного руху Нью-Йорка складно вмісти в невелику публікацію, але деякі її складові тут вдалося висвітлити. Зокрема, цікавою є історія появи велосипедів, створення перших правил користування технічними пристроями, узгодження їх руху з іншими транспортними засобами та кіньми, виникнення перших велоклубів, боротьби велоентузіастів за свої права, створення велодоріжок. А ви любите їздити на велосипеді?