Звичайна темношкіра дівчинка з Південного Бронкса й мріяти не могла, що колись стане частиною команди Національного управління океанічних та атмосферних явищ — федерального відомства в структурі Міністерства США. Але історія Шадаеши Грін доводить, що про це не тільки можна мріяти, а й цілком реально втілити у життя такі амбіційні великі цілі. Далі на i-bronx.
Дитинство у Бронксі
Шадаеша зростала у звичайній родині у найменш презентальбельному та розвиненому боро Нью-Йорка — Бронксі. Дівчинка навчалась в простій середній школі та навіть ніколи не їздила за межі свого району. У дитинстві Шадаеша часто відвідувала парк Кротона, найбільший парк Південного Бронкса, де обожнювала проводити час біля Індійського озера. Це велика водойма площею 3,3 акра, де завжди було багато качок, черепах та різноманітної риби. Вона згадує:
«Якби в тому парку були гойдалки, ми б, діти, перебралися б туди жити».
Шадаеша змалечку захоплювалася природою та тваринним світом, але найбільше її тягнуло до води — там все було якесь чарівне, мов у казці. У школі Шадаеша навчалася добре, була учасницею Національного товариства пошани та брала участь у різних позашкільних заходах, до прикладу, у волонтерстві в центрі для літніх людей. Проте думок про виїзд з рідного Бронкса у неї не було. У її родині ніхто ніколи не навчався в коледжі, більшість випускників її школи навіть не розглядали питання вступу до вищих навчальних закладів через фінансові труднощі. Крім того, у University Heights, школі, де навчалась дівчина, не було важливих програм для підготовки до коледжу, таких як Advanced Placement або International Baccalaureate.
Та попри це, вчителі заохочували Грін спробувати подати документи та продовжити навчання, адже вбачали у кмітливій розумній учениці хист до науки та розвитку.
Про ще одну дослідницю природи з Бронкса читайте за посиланням.
Перші кроки у невідомість
Не відомо, чи наважилась би соромʼязлива скромна Шадаеша кинути виклик великому науковому світу, якби не підтримка вчителів, наставників та мами з татом. Якось батько дав їй брошуру з програмою, яка організовувала міжнародні літні тури для дітей. Розуміючи, що донька може не наважитися подати заявку, батько сам заповнив та передав її документи, разом вони отримали її перший паспорт. Того літа Шадаеша відправилася у свою першу велику подорож до Сицилії, Мальти та Парижа.
В останній рік навчання Грін майже остаточно для себе вирішила, що хоче стати вчителем, поки її викладачка хімії Синтія Лоран не запропонувала їй вибрати спеціальність із брошури коледжу. Шадаеша подумала та вирішила все ж таки обрати науку про навколишнє середовище. Слід зазначити, що попри любов до природи, біологію в школі дівчина не любила, бо викладали її доволі абстрактно та вимагали вчити багато теорії, майже не приділяючи уваги практиці. Тож Шадаеша подумала, що біології на факультеті навколишнього середовища не повинно бути занадто багато, тому за підтримки Сінтії Лоран почала подавати заявки до відповідних навчальних закладів.
На цьому етапі підключився вже вчитель математики Ерік Дженкінс, який хотів, щоб якомога більше його учнів вступали до університетів, де навчалися переважно темношкірі студенти, таких як Гемптонський університет. Мати теж мріяла побачити доньку у стінах цього легендарного закладу. Тож Шадаеша прийшла на День відкритих дверей до Гемптонського університету й одразу подала документи.
Занурення у світ науки та біології
В університеті Шадаеша одразу була помічена морською біологинею Дейрдре Гібсон, яка була досвідченою професоркою й наставницею в Гемптоні. Гібсон зазначила, що успіхи Грін у навчанні були «добрі, але могли б бути кращими». Та вона бачила, що ця студентка має значний потенціал, тому запросила Шадаешу працювати в своїй лабораторії, де дівчина займалася підрахунком й ідентифікацією фітопланктону після занять. Крім того, вона навчилася зберігати біологічні зразки та користуватися мікроскопом.
Саме з подачі Гібсон відбулося знайомство Грін з партнерами Гемптона — Кооперативним науковим центром NOAA, що відкрило нові можливості для здібної студентки. Центр NOAA сприяв підготовці до кар’єри в морській науці, дослідженнях та управлінні. Завдяки йому Шадаеша отримала стипендію за роботу в лабораторії Гібсон, влітку після другого курсу її запросили на стажування в лабораторіях NOAA та надали можливість взяти участь у перших наукових конференціях. Саме те літнє стажування змінило ставлення Грін до біології, перетворивши цю науку на справжню пристрасть. Тоді ж вона зустріла ще одну важливу наставницю — морську вчену Дж. Сук Чунга, яка стала її майбутньою докторкою філософії.
Знову скромну невпевнену дівчину підтримали досвідчені викладачі. Завдяки цій підтримці та вірі у неї, Шадаеша Грін отримала ступінь бакалавра з морських наук та навколишнього середовища в Гемптоні, а потім здобула дворічну стипендію програми LSAMP Bridge to Doctorate Fellowship Award та стипендію для випускників від NOAA.
Крок за кроком до великої мети
Під час навчання в аспірантурі Шадаеша зосередилася на вивченні гормональної біології червоних глибоководних крабів. Вона зазначала, що, хоча цей вид охороняється на федеральному рівні, інформації про його біологію обмаль, зокрема щодо розмноження та процесу линяння. Грін казала:
«Дослідження гормонів та їхнього впливу на репродукцію є важливими для розуміння механізмів, які регулюють розвиток яєчників. Це знання може бути корисним для дослідників й державних установ, таких як NOAA, які займаються управлінням рибальства, тобто встановлюють правила, включаючи розмір улова».
Головною проблемою Шадаеші залишався панічний страх перед публічними виступами. Це дуже гальмувало її розвиток. Вона активно працювала над удосконаленням своїх навичок спілкування, та головну роль у вирішенні цієї проблеми зіграла біологиня NOAA Шивон Несбіт. На одній з конференцій Американського рибальського товариства в 2019 році вона познайомила Грін одразу з трьома поважними людьми та оголосила їм, що Шадаеша приготувала приголомшливий виступ. Це стало для Грін великим викликом, оскільки раніше вона уникала публічних виступів й обирала менш помітні формати, такі як постерні сесії. Та завдяки підтримці Несбіт й інших наставників, дівчина поступово подолала свій страх та почала впевнено виступати на конференціях.
Наступною перемогою стало отримання стипендії Кнаусса від NOAA Sea Grant на 2021–2022 роки, що дозволило Шадаеші працювати в Офісі кліматичних програм NOAA, де вона зосередилася на розвитку своїх комунікаційних навичок. Під час стипендії Грін брала участь у проєктах, що стосувалися морських екосистем та проблем затоплення прибережних районів.
Шадаеша завжди знаходила час для наукової освіти, навіть виховуючи дитину та отримуючи докторський ступінь. А ще Грін із задоволенням брала участь у всіх ініціативах, що стосувалися дітей. Одного разу вона волонтерила на щорічному Дні відкритих дверей Інституту морських і екологічних технологій, де проводила заняття для дітей та їхніх сімей. Вона підготувала інтерактивні активності, одягнувши капелюх із крабовими очима, щоб привернути увагу малечі та пояснити важливість цих органів у гормональній системі крабів.
«Це було дуже мило, коли діти гуляли в крабових капелюхах. Це саме те, чого мені не вистачало у школі, щоб я змогла зрозуміти та полюбити біологію», — згадувала вона.
Статтю про ще одну професорку з Бронкса читайте за посиланням.
Наставництво в NOAA та за його межами
Зараз Шадаеша Грін працює в Управлінні освіти NOAA, де займає посаду програмного спеціаліста в Літературній програмі з питань навколишнього середовища. Ця програма надає гранти та підтримку для ініціатив, які навчають людей використовувати знання про Землю для покращення управління екосистемами та підвищення стійкості до екологічних загроз. Шадаеша використовує свій багатий досвід, щоб сприяти розвитку наукової освіти NOAA:
«Я відчуваю необхідність віддавати те, що отримала, та допомагати іншим, навіть якщо це лише одна людина. Я хочу показати, що можливостей більше, ніж вони можуть уявити».
Грін продовжує відвідувати Бронкс та помічає зміни у своєму рідному районі за роки. Однією з її недавніх улюблених подій стало спілкування з учнями середньої школи University Heights, де навчалась науковиця. Зустрічі з учнями були присвячені їхнім запитанням про життя поза Бронксом, про те, як це — бути далеко від дому, а також про повернення після навчання в коледжі.
«Багато дівчат були вдячні за те, що я поділилася своєю історією», — зазначила Шадаеша.
«Вони цікавилися питаннями фінансів й тим, як справлятися з відстанню від дому. Було приємно поговорити зі своєю школою. Вони дуже пишаються моїми досягненнями. І якби не підтримка моїх вчителів, я б не була там, де я зараз».