Є люди, які вважають, що всі професії діляться на чоловічі та жіночі, а є такі, які руйнують ці стереотипи. Саме такою була Естер Ледерберг – донька єврейських емігрантів з України, яка провела дитинство в Бронксі, а пізніше стала піонером в дослідженні бактерій у світовій науці. Детальніше про Естер Ледерберг розповість видання i-bronx.com.
Дитячі роки та навчання івриту
Як зазначає видання whatisbiotechnology, Естер Міріам Ледерберг народилася 18 грудня 1922 р. в Бронксі. Її батьки – Девід Зіммер і Полін Геллер Зіммер – походили з Буковини. В ХІХ ст. це була провінція Австро-Угорської імперії, у 20-ті роки ХХ ст. – частина новопосталого Королівства Румунія, а в ХХІ ст. – найменший регіон держави Україна. Девід Зіммер після еміграції в США відкрив в Бронксі друкарню, щоб прогодувати сім’ю.
Дитинство майбутньої науковиці проходило на вулицях Бронксу в часи Великої економічної депресії. Це був період, який характеризувався безробіттям, нестачею продуктів харчування, відсутністю прогнозованого майбутнього. А тому дівчинка згадувала ті роки, як надзвичайно голодні. Нерідко на обід вона з’їдала лише шматок хліба, який був приправлений соком з помідорів. Естер була старшою дитиною, а тому мала доглядати свого молодшого брата.
Життя в Бронксі, який на той час був місцем, де компактно проживали різні етноси: ірландці, німці, італійці, євреї – створювало можливості для розвитку кожного, хто цього хотів. Перешкодою була лише стать. Чоловікам були відкриті всі дороги. А для жінок влаштовували штучні перешкоди. Так було і в Естер. Вона була близькою зі своїм дідусем. Коли ж він намагався навчити своїх внуків-хлопчиків (двоюрідних братів Естер) івриту, то зрозумів, що це складно. В цей час Естер зацікавилася івритом і попросила навчити її. Це було незвично, адже цю єврейську мову вивчали лише чоловіки. Водночас Естер швидко засвоїла мову і радувала дідуся, коли виконувала всі читання для пасхальних седерів.
Освіта в школі та коледжі
Естер навчалася в державній середній школі Евандера Чайлда (зараз це однойменний освітній кампус, що знаходиться в районі Ган-Хілл Бронксу). Свою назву школа отримала на честь директора Евандера Чайдла, який помер в 1912 р. за своїм робочим столом. Школа відома тим, що в 1938 р. Джеймс Майкл Ньюелл намалював там 8 фресок, присвячених історії західної цивілізації. У 2008 р. школу було поділено на 6 менших підрозділів.
Але повернемося до Естер. Вона закінчила навчальний заклад в 16 років, а отже, це був 1938 р., і пішла навчатися в Хантер-коледж. Це був міський муніципальний коледж для тих, хто не мав коштів на отримання освіти в приватних навчальних закладах. Естер тут пощастило, адже вона не просто навчалася, а й змогла виграти стипендію на здобуття освіти. Спочатку вона планувала вивчати французьку мову та літературу, але в якийсь момент вирішила змінити рішення і зайнятися біохімією. Що спричинило таку зміну – невідомо. Також викладачі коледжу намагалися відмовити Естер від такого рішення. Вони вважали (і, як пізніше ми побачимо, мали рацію), що жінці складно буде зробити кар’єру в такій галузі. Естер не відмовилася від свого рішення. І завдяки йому світ отримав революційного науковця у сфері бактеріології. Паралельно з навчанням Зіммер працювала в Нью-Йоркському ботанічному саду, що знаходиться в Бронксі. Тут вона вивчала цвіль. В 1942 р. Естер отримала диплом бакалавра з генетики з відзнакою.
Наукова кар’єра
В період після навчання науковиця пішла на роботу в Службу охорони громадського здоров’я США, що базувалася в Інституті Карнегі Вашингтонського відділу генетики. Саме там вона почала вивчати бактерії й пізніше написала свою першу роботу, присвячену збільшенню ефективності вирощування пеніциліну.
Далі, в 1944 р., було навчання в Стенфорді, де вона отримала стипендію та диплом магістра після закінчення. В 1945 р. вона стажувалася в Стенфордському університеті в Корнеліуса Ван Ніла на морській станції Гопкінса. Коштів на все не вистачало, а тому Естер Зіммер доводилося працювати асистентом в лабораторії. Це дало право мати безплатне житло. Також вона прала одяг своєї господині, щоб мати гроші на харчування. Коли ж їжі було мало, то вона була змушена їсти жаб’ячі лапки, які брала після експериментів в лабораторії.
В 1946 р. вона вийшла заміж за Джошуа Ледерберга, який навчався в того ж наукового керівника, що й вона, а саме Едварда Татума. В 1947 р. Естер переїхала в Вісконсін, де в місцевому університеті працював професором її чоловік. Він був людиною з великою кількістю ідей, а вона ж була першокласним експериментатором, який міг виконувати нудну й одноманітну роботу в лабораторії. Тут їй не платили зарплату, але вона отримала можливість працювати разом з чоловіком і досліджувати адаптацію бактерій до ліків. Вони довели, що мутації в бактеріях відбуваються так швидко, що їх можна побачити в лабораторних умовах.
В 1950 р. Естер захистила тут дисертацію на тему: «Генетичний контроль мінливості бактерії Escherichia coli» (ця бактерія зустрічається в нашому кишківнику).
Дискримінація в роботі та спроби подальшого просування в кар’єрі
Після Другої світової війни Естер шукала роботу, яка, на її думку, була б більш фінансово привабливою для жінок. Вона була переконана, що закінчення війни спричинить повернення чоловіків, а отже, жінки знову будуть витіснені на другий план. Також вона бачила, що дослідницькі посади більше підходять жінкам, а тому створюють можливості для просування її наукових знань.
Працюючи у Вісконсіні, Естер, попри свій досвід, все ж не могла отримати постійну наукову посаду. Їй доводилося бути в тіні свого чоловіка. А тому перед нею постала дилема: бути одруженою з Джошуа і не отримувати визнання в якості науковиці чи стати самостійною. Заважав працювати й характер Естер. Вона не цінувала себе і вважала, що недостатньо часу приділяє роботі. Коли в 1953 р. чоловік отримав нагороду і спробував з нею поділитися, то почув, що, крім неї, є ще декілька людей, які можуть претендувати на цю винагороду.
В 1959 р. Джошуа Ледерберг перейшов на роботу в Стенфорд. А Естер стала працювати на кафедрі мікробіології та імунології. Для цього їй довелося писати до декана медичної школи й звертати увагу на відсутність жінок в навчальному закладі.
В наступні роки Естер продовжувала боротися за визнання себе як науковиці. В 1968 р. вона розлучилася з чоловіком. В 1974 р. стала ад’юнкт-професором, але це все ж було пониження на посаді. Її контракт був безстроковий на той час і залежав від отриманих грантів на дослідження.
Досягнення Естер Ледерберг, нагороди та останні роки життя
Про життя та досягнення Естер Ледерберг можна говорити довго. Спробуємо перелічити її основні здобутки:
- відкрила лямбда-фаг – це бактерія, яка використовується в генетиці;
- вивчала зв’язок між трансдукцією та лізогенією лямбда-фага;
- дослідила фактор фертильності в бактерій;
- разом з чоловіком дослідила генетичні механізми спеціалізованої трансдукції;
- винайшла техніку копіювання бактерій
В 1956 р. Естер і Джошуа Ледерберги були нагороджені медаллю Пастера за свої досягнення в генетиці бактерій.
Естер померла 11 листопада 2006 року від пневмонії в Стенфорді у віці 83 років.