В історії діяльність жінок в науці не знайшла широкого висвітлення на відміну від діяльності чоловіків. Їх успіхи традиційно вважали не такими значними та потрібними суспільству. Більшість з них отримували суспільне визнання вже після своєї смерті. Ця історія про мешканку Бронксу Елізабет Гертруду Найт Бріттон – жінку-ботаніка, якій ми всі завдячуємо створенням Нью-Йоркського ботанічного саду, Американського бріологічного та ліхенологічного товариства. Детальніше про її життя та діяльність розповість видання i-bronx.com.
Дитинство на Кубі
Як зазначає видання scihi.org та Сільвія Кіносян й Джейкоб С. Суісса в книзі «Матері птеридології», Еліза з’явилася на світ в Нью-Йорку 9 січня 1858 р. Після її народження батьки переїхали на Кубу, в місто Матансас, яке знаходиться на березі Флоридської протоки. Саме тут, в оточенні тропічної кубинської зелені, минуло дитинство дівчинки. Поряд з нею завжди перебували її брати та сестри, яких було четверо. Життя на Кубі дозволило Елізабет повністю зануритися в екосистему острова і це мало вплив на її ботанічні інтереси в майбутньому.
Її батьки були заможними. Своєму багатству вони завдячували статкам родини в промисловості та землеволодінні. Так дід Елізабет володів цукровою плантацією та меблевою фабрикою. Кошти та життя на острові дали можливість дівчині здобути ступінь з іспанської мови, який пізніше стане їй в нагоді під час експедицій.
Освіта та становлення науковиці
Коли прийшов час йти в школу, то батьки спочатку віддали її в приватний навчальний заклад в Нью-Йорку. В цей час вона багато часу проводила з бабусею. Далі прийшов час навчання в Нормальному коледжі або, як його пізніше називали, коледжі Хантера. Цей заклад був призначений для надання освіти лише жінкам і він готував майбутніх педагогів початкової та середньої школи. На той час це був єдиний шлях потрапити в науку, адже там вивчалася ботаніка, якою жінка захоплювалася. Елізабет закінчила навчальний заклад в 1875 р., коли їй було 17 років. Отриманий диплом дозволив їй залишитися працювати в коледжі (спочатку у ролі вчителя-критика, а далі й природознавства) і розпочати дослідження, збирання й колекціонування мохів. В 1881 р. вона опублікувала свою першу наукову працю.
Пройшло 10 років. Елізабет Гертруда Найт вийшла заміж за лорда Натаніеля Бріттона, який на той час був асистентом кафедри геології в Колумбійському коледжі. Чоловік підтримував інтерес дружини до ботаніки, а тому вона знайшла в його особі надійного соратника та друга.
Після заміжжя Елізабет залишила коледж і зосередилась на науковій роботі. Їй навіть довелося піти на неофіційну (неоплачувану) роботу в Колумбійський університет, щоб керувати там колекціями мохів і таким чином долучитися до їх вивчення. Завдяки її діяльності університет зумів придбати цінну колекцію мохів відомого швейцарського дослідника Августа Єгера за 6000 доларів, а отже, збагатити свої фонди.
Наукова діяльність
Бажання Елізабет вдосконалюватися і дізнаватися більше про мохи, лишайники, папороть швидко зробило її відомою особистістю в ботаніці й зокрема в бріології (тобто науці, що вивчає мохоподібні, їхню анатомію, морфологію, фізіологію, систематику). Протягом життя вона активно досліджувала та публікувала дані про такі рослини, як Ophioglossaceae, Schizaeaceae, Britton and Taylor, написала низку статей на тему «Внески в американську бріологію». Також дослідниця вивчала зв’язок між грибами та іншими рослинами, створила каталог мохів Західної Вірджинії, займалася написанням праць про папороть (загалом 16 статей про цей різновид рослин), здійснювала експедиції на Кубу, в Індію, Нову Шотландію (Канаду), а також територією США, зокрема це було Велике Похмуре болото, гори Адірондак (штат Нью-Йорк), Північна Кароліна та інші місця. Загалом вона здійснила 23 поїздки з 25, в яких взяв участь її чоловік.
За своє життя Елізабет опублікувала понад 346 наукових праць (і це лише ті, що приписують їй). Із зазначеної кількості праць 140 було присвячено мохам. Також 15 видів рослин та рід мохів (Bryobrittonia) було названо на її честь.
Роль в створенні Ботанічного саду
Займаючись протягом життя дослідженням рослин, Елізабет Бріттон стала визнаним експертом з бріології в США. З часом вона разом зі своїм чоловіком вирішила створити в Нью-Йорку Ботанічний сад. Ідея не прийшла в один момент. Це сталося під час мандрівки до Англії в 1888 р., де сім’я науковців була щиро захоплена Королівським садом Кью. Його краса, площа, кількість рослин, бібліотека привертали увагу. А тому, повернувшись додому в Нью-Йорк, Елізабет та Натаніель Бріттони зайнялися організацією схожого саду в Нью-Йорку. Для цього було залучено в якості засновників заможних людей міста: Корнеліуса Вандербільта, Ендрю Карнегі та Джона Пірпонта Моргана (металургійний магнат).
Отримавши необхідні кошти та землю в північній частині Бронського парку, розпочали створення саду. Датою його заснування став 1891 р., саме тоді законодавчі збори штату (Бронкс ще не був в складі міста) дозволили розмістити на зазначеній вище території сад. Там раніше розташовувався маєток тютюнових магнатів Лоріллардів. У центрі саду було 20 га лісу. Це найбільші залишки оригінального лісу, який існував там ще з 17 ст., часу прибуття на територію США перших поселенців.
Першим директором саду в 1896 р. став Натаніель Бріттон. Площа саду 101 га або 250 акрів. На початок ХХІ ст. там росло понад 1 млн рослин. Сад має різні ландшафти, а тому щороку понад 960 тис. відвідувачів приходять, щоб побачити умови життя рослин в пустелі, тропіках, помірному кліматі.
В кінці ХІХ ст. успіхом стало створення в 1899 р. ботанічної бібліотеки саду (на початку ХХІ ст. 550 тис. книг), перенесення на територію новоствореного місця гербарію (на початку ХХІ ст. містив 7 млн рослин) з Колумбійського університету, будівництво в 1902 р. оранжереї, а в 1916 р. окремого приміщення для троянд.
В 1912 р. Елізабет Бріттон отримала звання почесного хранителя мохів саду (до цього вона була просто волонтером і не отримувала коштів за свою роботу). Цю посаду вона займала до своєї смерті.
Значення її діяльності
Завдяки активності Елізабет Бріттон в 1906 р. для колекції саду було придбано матеріали, зібрані науковцем Вільямом Міттеном. Жінка написала розділи про мохи в працях, що видав її чоловік Натаніель: «Флора Бермудських островів» та «Флора Багамських островів». Вона була радником докторантів Колумбійського університету. Діяльність Елізи дозволила створити низку товариств. Одне з них зараз відоме, як Американське бріологічне та ліхенологічне товариство.
В 1902 р. Елізабет вклала 3000 доларів особистих коштів, щоб створити Товариство збереження диких квітів Америки. Вона працювала тут секретарем та скарбником. Завдяки активності товариства та Елізабет Бріттон читалися лекції, велося листування, приймалися законодавчі акти, спрямовані на охорону рослин в різних штатах.
Завдяки Елізабет в 1925 р. відбулась кампанія за бойкот збирання дикого американського падуба, що використовувався, як різдвяна прикраса.
Смерть дослідниці
Елізабет Бріттон довгий час проживала у своєму будинку в Бронксі. Саме там вона й померла 25 лютого 1934 року після інсульту.