Історія людства – це безліч цікавих фактів, подій та явищ, які зараз викликають нашу посмішку, захоплення чи критику. Наприклад, перський цар Ксеркс наказав бити батогами воду в протоці Дарданелли, щоб покарати її за шкоду, яку вона завдала війську. Наших предків, які творили такі дива, можна пробачити за ці, на наш погляд, дурниці. А ось коли в ХХ ст. відбувалися речі, що виходили за межі розумного, то вже просто доводиться розводити руками і дивуватися. Мова про «сухий закон» в США, який було прийнято, щоб зменшити споживання алкоголю та розширити права жінок. Проте він сприяв посиленню організованої злочинності та не досяг потрібного результату. Свої особливості цей закон мав і в Бронксі. А тому детальніше про ситуацію з «сухим законом» в Бронксі розповість видання i-bronx.com.
Про Бронкс
Бронкс – це частина Нью-Йорка. Зростання цього боро міста розпочалося після Першої світової війни. Цьому сприяло розширення нью-йоркського метро, яке спричинило бум житлового будівництва, що відповідно збільшило населення. В цьому районі селилися різні етнічні групи: американці ірландського походження, італійці, німці, євреї. Тобто, це були ініціативні, підприємливі люди, які приїхали зі своїх країн і жили окремими групами, громадами. Часто серед них з’являлися кримінальні елементи, і це призводило до порушень ними законодавства країни.
«Сухий закон» в США
Ідея «сухого закону», тобто заборони алкоголю, не нова. В США його намагалися запровадити ще з середини ХІХ ст. Активно просували таке рішення американські жінки, яких не пускали в салуни (вони фінансувалися пивоварами, які пропонували клієнтам безплатну солону їжу, що посилювала спрагу) та кабінки для голосування, а тому вони прагнули таким чином насолити чоловікам. В 1873 р. виник Жіночий християнський союз утримання, а з 90-х років ХІХ ст. Антисалунна ліга. Ця різношерста організація складалася з республіканців, демократів, євангелістів, протестантів «заради протесту» та інших елементів. Саме ця організація була рушієм змін у сфері виробництва, продажу та споживання алкоголю.
Організація діяла по всій території США, але до 1919 р. їй вдавалося лише в окремих штатах добитися успіху. Водночас заходи з заборони алкоголю в штатах Мен та Айова було визнано неефективними, бо ж одразу зростала контрабанда цього напою з інших штатів. На початку ХХ ст. до переліку непитущих штатів додалися Канзас, Небраска і Північна Дакота. В 1912 р. їх вже стало 12. В 1916 р. – 26.
Почалася Перша світова війна. США в неї вступили в 1917 р. Намагаючись зберегти зерно для харчування населення, в цьому році Конгрес прийняв Вісімнадцяту поправку до Конституції про введення “сухого закону”. В цьому ж році було припинено виробництво віскі, а в 1919 р. пива. Закон набрав чинності в 1920 р. Він забороняв виготовлення, продаж і перевезення алкоголю в межах країни. Крім поправки, Конгрес прийняв «Закон Волстеда», щоб уточнити певні деталі заборони алкоголю. Президент Вудро Вільсон наклав вето на цей законопроєкт, але Конгрес його подолав, а наступного дня за нього проголосував і Сенат. За цим законом було встановлено юридичне визначення алкоголю та вказано, які штрафи мали сплачуватися за його виробництво.
Антиалкогольна кампанія в Бронксі
Прийняття закону сприяло посиленню організованої злочинності, корупції, виробництву неякісного алкоголю. В Бронксі діяли контрабандні банди, що складалися з ірландських, італійських, єврейських та польських представників.
В 1921 р., а саме 15 жовтня, Велике журі присяжних Бронксу закликало федеральну владу скасувати «сухий закон», адже він сприяв безпрецедентному насильству та вживанню наркотиків. Законодавці вважали, що поліція робила все можливе, але виконати завдання, яке поставив перед нею федеральний уряд – неможливо. Також депутати засуджували рейди на будинки осіб, “схожих на піратів”, які ламали двері до осель поважних американців, щоб знайти ром.
Податки та пивовари
Виробництво алкоголю завжди було прибутковою справою, а тому часто держава мала монополію на винокуріння. Але так було не в усіх країнах. В окремих випадках це право мали й приватні підприємці. І тоді держава їх оподатковувала. В США таке оподаткування почалося в 1862 р. після початку Громадянської війни з метою наповнення бюджету. Надходження коштів від виробників алкоголю продовжилось і після війни. Такі кроки держави сприяли об’єднанню пивоварів (зокрема німецьких) в Асоціацію пивоварів США. Об’єднались в профспілку для захисту своїх інтересів і робітники таких підприємств.
Якщо пивоварні сплачували податки, то винокурні ухилялися від цього та шахраювали. Вже на початку ХХ ст. пивоваріння стало 5-ю за величиною галуззю промисловості США. Пивовари вважали себе недоторканими. Так тривало поки президент Тафт в 1909 р. не запропонував 16-ту поправку, що запровадила федеральний прибутковий податок (Конгрес має право накладати й стягувати податки з прибутків з будь-якого джерела, не розкладаючи їх між окремими штатами та незалежно від перепису чи підрахунку їх людності). А отже, податки пивоварів стали менш важливими.
Водночас Перша світова війна спричинила антинімецькі настрої (переважно німці займалися виробництвом пива). Також нестача зерна сприяла забороні зі сторони влади в його використанні для виробництва алкогольних напоїв. Зокрема, майно Джорджа Ерета з манхеттенської пивоварні Hellgate Brewery, який навчався на пивовара у пивоварні Hupfel у Бронксі, було конфісковано маєток, гроші, цінні папери після того, як він здійснив поїздку в Німеччину.
Далі з’явилася 18-та поправка. Але пивовари вважали, що це не дуже сильно завадить їх справі, адже середнє споживання пива в 1917 р. становило тридцять галонів! Після цього з’явився Закон Волстеда, який заборонив легке пиво та вино, але дозволив випускати напої, що містять 0,5% алкоголю.
Заборона означала кінець багатьох невеликих місцевих пивоварень Бронксу. Більші заклади могли отримати інвестиції та перепрофілювати своє виробництво. Зокрема, деякі з них виробляли «майже пиво» (Eichler’s, Ebling і Mayer’s), інші перетворилися на молокозаводи (виробляли морозиво), одна пивоварня трансформувалася в грибну ферму (пивоварня Hupfel). Підприємства Бронксу, як-от пивоварні Haffen Brewery, Mayer’s, Zeltner і Northside закрилися.
Видання Нью-Йорк Таймс повідомляло, що під час «сухого закону» зросли міські податки. Зокрема, ставка Манхеттену зафіксована на рівні 2,49, Бронксу – 2,54, Брукліну – 2,55 і Квінса – 2,56. Зокрема, «сухий закон» коштує державі 6 млн доларів США, а державний податок на прибуток забезпечує компенсацію в розмірі 10 млн доларів.
Коктейль «Бронкс» і «сухий закон»
Певним чином із «сухим законом» пов’язано багато подій. Одна з них – це винайдення коктейлю, що має назву «Бронкс». І хоча він не такий відомий, як Мартіні та Манхеттен, але його освіжаючий апельсиновий смак та просте приготування дозволяє відчути неземне задоволення. А що цікаво, цей коктейль, як і багато інших напоїв, було придумано напередодні запровадження «сухого закону». Автор Джонні Солон. Ідея напою з’явилася в нього після відвідування зоопарка Бронксу.
Отже, ось така історія Бронксу в часи «сухого закону».