Сучасний світ – це переплетення різноманітних культур, ідей та впливів. Лідером серед націй, які легко змінюють свою ідентичність і забувають своє минуле, є євреї. Якщо раніше вони жили в традиційних та консервативних громадах на території Прибалтики, України, Польщі, то зараз цей народ розсіяний по всьому світу, зокрема, чимало їх є і в Бронксі. Тут єврейське населення не таке монолітне, фанатичне щодо збереження своєї релігії та традицій своїх предків. Детальніше про євреїв Бронксу розповість видання i-bronx.com.
Єврейський Нью-Йорк
Як зазначає видання tabletmag.com, сьогодні євреї становлять 9 % населення Нью-Йорка або в абсолютних цифрах – це 1,1 млн осіб (на 2016 р.) Найбільше єврейського населення проживає в Брукліні (це боро міста ще називають “найбільш єврейським місцем на Землі”), а також Квінсі, Бронксі, Манхеттені, Стейтен-Айленді. Якщо порівнювати чисельність єврейського населення в Брукліні (600 тис.) з кількістю євреїв, наприклад Єрусалима чи Тель-Авіва, то цей боро впевнено лідирує.
Єврейська громада міста сповідує юдаїзм. Першим євреєм, який ступив на американську землю (за офіційними даними) був Якоб Барсімсон. Це сталося в 1654 р. В наступні роки та десятиліття вузький струмок єврейських емігрантів в США перетворився на широкий потік. Цьому сприяли внутрішньополітичні події в країнах, де до цього вони проживали: царській антисемітській Росії, нацистській Німеччині, розвалі «імперії зла» СРСР, економічним негараздам в країнах Азії та Східної Європи.
Євреї в Бронксі
В 30-50-ті рр. ХХ ст. Бронкс перетворився на справжній дім для єврейської громади: вона стала однією з найбільших в США. Тут мешкало понад 360 тис. євреїв, було 260 зареєстрованих синагог та ще близько 500 не зареєстрованих.
Чому єврейський Бронкс змінився
Щоб зрозуміти, що таке єврейський Бронкс, скористаємось розповіддю Альтера Ізраеля Шимона Фейермана про його життя в цьому боро. В дитинстві хлопчик супроводжував свого батька не на бейсбольні матчі, а на похорони. Останній мав багато роботи зі здійснення священнослужінь після смерті євреїв боро та за його межами. Це був час, коли єврейський Бронкс, загалом Бронкс, який всі знали до цього, помирав.
Єврейське населення (як німецьке, ірландське, італійське), яке до цього проживало в цьому районі, залишало його після Другої світової війни. Це стало частиною демографічних змін, які перебудували міста Америки. Цей процес ще називали джентрифікацією. Історики говорять, що частка єврейського населення території на південь від Тремонт-авеню становила 80 відсотків. Що було багато для цього району.
Наступний етап почався після будівництва автомагістралей, що знищили стару забудову та поділили боро навпіл. Середній клас (а це були художники, музиканти, драматурги, торгівці, юристи та їх дружини-білявки) втікав до передмістя, щоб стати «американцями» і відмовитися від колективної ідентичності, яку вони колись розділяли через релігійні обряди. Водночас невелика кількість євреїв так і не виїхала, а поряд з ними поселилися чорношкірі та латиноамериканці, які прагнули отримати доступне житло і нові, елітні будинки, які почали рости в Бронксі.
Яким був єврейський Бронкс?
Яким був Бронкс до того, як з нього виїхало чимало євреїв? Там проживало 250 тис. представників єврейського населення. Діти ходили в середню школу Де Вітта Клінтона, Єврейський інститут. Там виступали на великі свята герої Другої світової війни, як-от артилерист Кантор Абе Вероба, і їх приходили слухати 1500 людей. Незмінною ознакою цього часу були ринки з живими курми, численні кошерні м’ясники, гра в стікболл, яка тривала все літо. В 70-ті Бронкс був сумішшю бетону та бруківки. Тут часто вирували пожежі, відбувалися бандитські розбірки, в людних місцях торгували наркотиками, а йдучи Мейкомбс-роуд, можна було стати в собаче лайно. В один з цих років в дідуся Альтера Ізраеля Шимона Фейермана, який приїхав до Бронксу з Коломиї (Україна) і працював маляром, вкрали машину. Машину було знайдено на втіху діду за декілька кварталів від його дому. Її взяли повеселитися місцеві хлопці й залишили, але без шин та інших важливих деталей. Після цього він ходив по своїй вулиці та міцно тримав в руках зазубрений край пляшки для «захисту».
Разом з населенням зникали й старі будівлі. Сотні синагог були продані церквам чи реабілітаційним центрам для наркоманів. На Фезербед Лейн була кондитерська, що називалася Eli’s – місце мрій усіх хлопчаків навколишніх кварталів. Вони бігали туди в шортах, щоб купувати цукерки, журнали, книги та іграшки. Власником магазину був Елі, єврей, який не сповідував юдаїзм, але добре знав Талмуд. Кондитерська зникла, як і всі інші будівлі для середнього класу.
Відродження традицій євреїв Бронкса сьогодні
На початку ХХІ ст. євреї Бронкса вже не так згуртовані, як раніше. Але в Південному Бронксі існує громада хасидського відгалуження іудаїзму, що має назву Хабад. Чолі Мішуловін, співзасновник Хабаду Південного Бронкса, відзначив у своїй розповіді, що євреїв багато всюди, в будь-якому місті, навіть тут, але в цьому боро їх тривалий час просто не помічали, ними нехтували. Хабад не має свого місця для зустрічей, поклоніння чи святкування єврейських свят. Тим не менше лідери Хабаду організовують для євреїв Бронкса суботні обіди, дискусійні групи. Зустрічі проходять вдома в когось з учасників або ж в орендованих приміщеннях.
Екскурсія єврейським Бронксом
Переїзд євреїв з Бронкса в інші боро та передмістя все ж позбавив цю місцевість залишків старих громад, що колись домінували в районі, але їх все ще можна знайти сьогодні. Зокрема, в ХХІ ст. в Бронксі залишилась єврейська громада в 20 тис. осіб в Рівердейлі. Якщо пройтися Бронксом, то можна побачити залишки історичної єврейської спадщини. Так, фонтан Генріха Гейне був спочатку встановлений в Дюссельдорфі, де й народився відомий німецький поет єврейського походження. В 1897 р. його перевезли до Нью-Йорка, а з часом і до Бронксу.
Далі можна пройти по Гранд-Конкурс-авеню і побачити на Моріс-авеню будівлю християнського харизматичного молитовного товариства Inc. Раніше на його місці була синагога. Зірки Давида на даху вже немає, але інші релігійні зображення, надписи на віконних гратах все ще присутні.
Така ж доля храму Адач Ізраїль, який сьогодні називається Великий храм адвентистів сьомого дня, що знаходиться на 1289 Великий храм на East 169th Street. Цей храм було придбано в 1972 р.
Також винятковою є інша єврейська пам’ятка, а саме дім дочок Якова та лікарня на 167-й вулиці та Фіндлі-авеню. Тут теж зірки Давида більше немає. Але єврейська символіка помітна над воротами.
А в будинку Ендрю Фрідмана зараз центр для зустрічей художників, підприємців, освітян, технологів, де вони збираються разом, щоб працювати над сталим розвитком громади. Раніше це був дім для осіб похилого віку, які не мали грошей для самостійного існування. З 1922 р. ним опікувався мільйонер Ендрю Фрідман. Під час Другої світової війни тут проживали німецькі та єврейські біженці.
Отже, єврейський дух старого Бронксу можна знайти, повернути та примножити чи не так?