Визначна памʼятка Нью-Йорка, архітектурний шедевр та витвір мистецтва. Тут збиралася вся освітня еліта, знімалися фільми та проводили урочисті нагородження. Йдеться не про якийсь палац чи театр. Це все про звичайну університетську бібліотеку. Про історію її створення та особливості дизайну розкажемо у цій статті на i-bronx.
Історія заснування бібліотеки
Нью-Йоркський університет, який перші 50 років залишався невеликим навчальним закладом з менше ніж сотнею студентів, був заснований у 1831 році, та спочатку розташовувався на Мангеттені. Але згодом цей район ставав все більш комерційним, освітній заклад посеред вулиці магазинів та великих вітрин заважав дотримуватися архітектурної концепції. У 1890 році віцеканцлер Генрі МакКракен почав шукати нове місце для університету. І знайшов він його у Бронксі, коли побачив маєток Малі. Велика прилегла територія дозволяла звести поруч з особняком ще додаткові будівлі.
У січні 1892 року МакКракен звернувся до архітектора Вайта з пропозицією спроєктувати новий кампус. План Вайта містив наукові та мовні аудиторії, бібліотеку, каплицю та гуртожитки.
Будівництво нового кампусу розпочали у квітні 1894 року, а першою завершеною будівлею став Зал мов. У травні 1895 року університет отримав анонімний подарунок у 250 000 доларів на будівництво центральної будівлі, яка містила бібліотеку, музей та адміністративні офіси. Лише через кілька років стало відомо, що цією меценаткою була Хелен Міллер Шепард, дочка Джея Гулда, на честь якого й було названо університетську бібліотеку.
Особливості архітектури
Будівля бібліотеки має форму грецького хреста, що також було використано в дизайні Меморіальної бібліотеки Лоу. Ті хто бачать цю будівлю вперше, щиро дивуються, що це просто бібліотека, адже виглядає вона дуже монументально, більше схожа на театр чи храм.
Східний фасад прикрашений портиком з коринфськими колонами, які виготовлені з індіанського пісковику. Стіни облицьовані вапняком з використанням рожевого граніту й ніжно-червоної міді. Головний вхід має масивні бронзові двері, які спроєктував у 1921 році син Вайта, Лоуренс Грант Вайт. Ці двері складаються з восьми рельєфних панелей, над створенням яких працювало шість скульпторів.
Інші три фасади виконані з римської червоної цегли та обрамлені пілястрами з вапняку. Зверху бібліотеку прикрашає великий купол з композиційним фризом, покритий мідними плитками. Нижня частина купола поділена на кілька ярусів, а навколо окулуса розміщені декоративні елементи в античному стилі.
Інтер’єр
Внутрішнє оздоблення бібліотеки вражає на менше, ніж зовнішнє. Бронзові лампи, куполоподібна стеля, яскраві вітражі, мозаїка з червоної, жовтої, білої та чорної плитки.
Головні сходи, для виготовлення яких використовували мармур, привезений спеціально зі штату Теннессі, ведуть до читального залу. Їх дизайн — результат натхнення Вайта неймовірними Золотими сходами Палацу дожів в Італії. Сходи є уособленням своєрідного підйому до знань, оскільки читальний зал не видно, поки відвідувач не досягне вершини.
Стіни облицьовані портлендським каменем на дві третини висоти, а верхня частина оформлена фризом й блідо-жовтими мармуровими панелями. Бокове освітлення представлено у вигляді бронзових факелів на кам’яних пілястрах зі скляними світильниками. Майже над всіма внутрішніми дверима розташовані отвори-люнети з нішами для бюстів.
Родзинкою внутрішнього оздоблення було велике зелене коло зі скла Тіффані на куполоподібній стелі, але пізніше його закрили.
Читальний зал
Центральну частину бібліотеки Гулда займає круглий читальний зал. Атмосфера тут справді якась магічна, нагадує чимось Гоґвортс. Височенна колонада з 16 коринфських колон, що поєднується з внутрішніми колонами з зеленого мармуру Коннемара, італійська мозаїка на підлозі, широкі балкони та великі вікна. У стінах зроблені спеціальні глибокі ніші у три яруси з полицями висотою 2,3 м (кожна з них ділиться ще на три секції).
Тут можна просто ходити та роздивлятися кожний куточок. На стінах викарбувані імена вчених, виблискують яскраві вітражі Тіффані, високий купол з окулусом у центрі надає відчуття простору та масштабності.
Читальний зал був обладнаний білими дизайнерськими меблями, які, на жаль, не збереглися. У центрі кімнати стояв круглий стіл на 24 місця, а також 8 довгих та 8 коротких столів, що забезпечували загалом 120 місць.
Балкон четвертого рівня являє собою окрему експозицію. На гіпсовій балюстраді з ажурним декором розміщено 16 постаментів з вишуканою скляною мозаїкою. На них стоять статуї жіночих фігур, що символізують муз навчання.
У фонд бібліотеки анонімний меценат передав колекцію з 8000 німецькомовних книг, ще 3000 томів італійською мовою подарував колишній професор філософії Нью-Йоркського університету Вінченцо Ботта. Всього на час відкриття бібліотека налічувала 61 000 книг.
Інші приміщення бібліотеки
Окрім великого читального залу, в бібліотеці Гулда 18 семінарських кімнат. Перший поверх займали кімнати історичного та філософського факультетів, другий – мовні відділи, а на третьому рівні були розташовані семінарські кімнати для факультетів математики, природничих наук, інженерії та мистецтв.
Також було кілька адміністративних приміщень. Деякі з них мали вишукане оздоблення та статусний дизайн. У кабінеті бібліотекаря було використано червоне дерево, а кімната канцлера мала кленову підлогу, покриту олією, й вагонку з червоного дерева Сан-Домінго. На другому поверсі було дві кімнати для каталогізації, а на третьому – зали з періодичними виданнями та газетами.
В бібліотеці завжди було тепло та сухо. У підвалі разом із системою теплопостачання стояли великі вентилятори, які забезпечували циркуляцію повітря по всій будівлі через димоходи на кожному поверсі.
Майже весь нижній поверх займає велика простора аудиторія на 600 місць. Спочатку тут була каплиця, потім часто проводили різні заходи: збори, виставки, презентації. Під час відкриття бібліотеки в цій аудиторії навіть встановили театральний орган на імпровізованій сцені та розставили стільці по колу, створив атмосферу амфітеатру. Аудиторію спроєктували так, щоб її можна було адаптувати для інших потреб. Після пожежі в 1969 році Марсель Брейер перепланував її в стилі бруталізму.
Від урочистого відкриття до припинення діяльності
У 1901 році бібліотека Гулда була офіційно відкрита. Окрім прямого призначення, її також часто використовували для проведення урочистих заходів концертів, церемоній нагородження студентів, вручення дипломів тощо.
Наприкінці 1910-х років Нью-Йоркський університет затвердив план створення Залу американських художників у бібліотеці Гулда, де були встановлені бюсти видатних митців.
Бібліотека Гулда була осередком культури, науки та мистецтва не лише університету, а й усієї нью-йоркської спільноти. Це було одне з найбажаніших місць проведення виставок чи конкурсів. У 1950 році у підвалі бібліотеки навіть відкрився музей годинників Джеймса Артура, який працював тут щонайменше десять років. Фонди бібліотеки стрімко поповнювалися щороку, тому у 50-х роках вона вже не могла вмістити всі колекції університету, й почали будувати нові бібліотеки. Вони були орієнтовані більше на науково-освітню роботу, тоді як бібліотека Гулда залишалася головним місцем проведення важливих заходів та урочистостей.
У 1961 році на реконструкцію бібліотеки було виділено 1 млн доларів. У 1966 році екстер’єр бібліотеки був визнаний пам’яткою міста. Але у 1969 році сталася велика пожежа у результаті підступного підпалу під час студентських протестів. Найбільше постраждав перший поверх з головною аудиторією.
У 1973 році за 62 млн доларів бібліотеку Гулда передали Bronx Community College, який переїхав до нового кампусу в вересні. Однак коледж не використовував будівлю як бібліотеку, оскільки організація книжкових фондів була неефективною, проте аудиторія залишалася доступною для зборів. Читальний зал використовувався рідко, переважно для вечірок та інших подій. У 1979 році бібліотека Гулда була внесена до Національного реєстру історичних місць, а в 1981 році її інтер’єр отримав статус пам’ятки Нью-Йорка. Наприкінці XX століття бібліотека почала занепадати. Її утримання фінансувалося коштом грантів та платежів кінематографістів, які використовували приміщення для фільмування.
Відновлення бібліотеки розпочалося у 2020 році, роботи над куполом та окулусом були завершені в травні 2023 року з витратами в 18,3 млн доларів, а нові сходи були додані за 2 млн доларів.