Коли почалася пандемія COVID-19, населення світу було розгубленим перед такою загрозою. Але вже в квітні 2019 р. з’явилася інформація, що є світло в кінці тунелю. Зокрема, Ентоні Фаучі, колишній директор Національного інституту алергії та інфекційних захворювань США назвав ліки, які допомагають одужувати пацієнтам – препарат ремдесивір. Його було названо «важливим доказом концепції» в боротьбі з пандемією. Він не просто захищає від вірусу, а його дія спрямована на перешкоджання розмноженню та поширенню. Ще в другій половині ХХ ст. вчені не могли й мріяти про такий успіх. І його б ніколи не досягли, якби не дослідження противірусних засобів, які здійснила мешканка Бронкса Гертруда «Труді» Еліон. Завдяки ним стало можливим лікувати герпес, гепатит, ВІЛ, Ебола. Детальніше про її вклад у порятунок людства розповість видання i-bronx.com.
Про дитинство «Труді»
Як зазначає видання achievement, Гертруда народилася в кінці І світової війни, а саме 23 січня 1918 р. Її батьки були емігрантами зі Східної Європи. Вони переїхали зі старого світу, ще коли були підлітками. Батько Роберт – литовський єврей, який був дантистом і походив з родини рабинів. А мати – Берта (Коен) Еліон приїхала з Польщі, яка перебувала під владою Росії.
В дитинстві батьки Гертруди ледве зводили кінці з кінцями, а тому їх сім’ї доводилося жити в невеликій квартирі, що розміщувалася поряд з батьковою лікарнею. З появою молодшого брата родина переїхала в краще житло в Бронксі, де вони змогли жити протягом 20-х років до початку фінансової кризи.
Матір в 20-ті роки вже не мала стільки часу, щоб доглядати старшу доньку, а тому дівчинка часто була з дідусем, який приїхав до них з Європи. Його смерть від раку шлунку в 1933 р., коли їй було 15 років, була болючим ударом. Втрата рідної людини, неможливість йому допомогти змусило дівчину шукати своє майбутнє у вивченні хімії. Іншим потрясінням того часу для сім’ї стала фінансова криза на Волл-стріт, яка враз зробила сім’ю Еліонів бідними.
Школа в Бронксі
Бажання Гертруди навчатися яскраво проявилося вже в дитинстві. Вона залюбки читала (просто ковтала книги) та була відмінницею в школі. Останній клас майбутня винахідниця закінчила в 15 років. Це була Волтонська середня школа (Walton High School) в Бронксі. Вона знаходилася в районі Джером-парку, і до 1977 р. там навчалися лише дівчата. Цей навчальний заклад було відкрито в 1923 р., а приміщення, яке й зараз називається Волтонською середньою школою, збудували в часи Великої депресії в США за одним набором креслень з іншими школами.
Подальше навчання
Втрата більшості заощаджень батьком обмежила можливості Гертруди в пошуку навчального закладу, де б вона могла здобувати освіту. А її бажання навчатися було величезним. Але вона була зарахована до безкоштовного коледжу Хантер міського університету Нью-Йорка, щоб вивчати хімію. Бажання вивчати хімію було пов’язано з надією зробити власний внесок в боротьбу з раком, від якого помер її дідусь. А от її брат Герберт обрав інженерну справу та фізику. В 19 років Гертруда з відзнакою закінчила коледж, отримала диплом бакалавра хімії і розпочала пошуки подальших можливостей для навчання та роботи.
Відсутність коштів не дозволила їй піти в аспірантуру. А те, що вона була жінкою, закрило перед нею двері в дослідницькі лабораторії. Їй казали, що вона відповідає вимогам на цю посаду, але буде «відволікати» персонал лабораторії від своїх завдань. Це не зупинило дівчину, і вона бралася за тимчасову роботу, зокрема, працювала харчовим аналітиком в магазинах, секретарем в лікарів, вчителювала в школах міста. Жила вдома, щоб заощадити гроші на навчання. Також їй довелося піти на безкоштовну роботу лаборантом, щоб отримати практичний досвід. З часом їй вдалося заощадити достатньо коштів, щоб піти на вечірнє навчання в Нью-Йоркський університет, де вона здобула ступінь магістра.
Кар’єра та бажання вчитися
В 1941 р. Гертруда втратила свого хлопця, за якого планувала вийти заміж. Він помер від інфекційної хвороби. В подальшому вона більше не планувала заміжжя і не мала дітей.
ІІ світова війна відкрила перед Гертрудою можливості для працевлаштування. Спочатку вона працювала в компанії Johnson & Johnson, а потім у фармацевтичній компанії Burroughs Wellcome. Там вона стала асистенткою доктора Джорджа Гітчінгса. В цей час вона продовжувала жити в Бронксі і щодня їздила в сусіднє містечко Тукахо на роботу. Паралельно Гертруда пішла навчатися в Бруклінський політехнічний інститут, де й змогла здобути ступінь доктора філософії з хімії.
Вона розуміла, що наукові досягнення вимагають від неї продовжувати навчатися і здобувати ступінь доктора наук. А тому було бажання далі здобувати освіту. Але в якийсь момент викладачі в Брукліні почали вимагати, щоб вона зосередилась на повноцінному навчанні і покинула виснажливу роботу. Це змусило її відмовитися від навчання. Її підтримав доктор Гітчінгс, який сказав, що ступінь доктора не є важливим, щоб бути успішною в дослідницькій кар’єрі.
Наукові досягнення
Доктор Дж. Гітчінгс запропонував Гертруді новий спосіб пошуку ліків, який був заснований на біологічній мішені. На його думку, вчені могли перешкоджати вірусу розмножуватися за допомогою створення дефектних клітин їх будівельних блоків. Коли ці копії ставали частиною мікроорганізма, то вони блокували його активність і зупиняли подальший розвиток.
Спочатку «Труді» працювала з пуринами, що є молекулами азоту або одним з типів нуклеозидів (ДНК). В 1951 р. вона створила свій перший препарат – 6-меркаптопурин, який лікував дітей з гострим лімфобластним лейкозом. А отже, це був перший крок у боротьбі з раком. Через декілька років було створено протималярійний засіб піриметамін.
Після 1968 р. Гертруда активно досліджувала противірусні можливості нової сполуки, яку вона назвала ацикловіром. Ці ліки чудово лікували герпес. Вони вперше були представлені в 1978 р. в Атланті. Жінка назвала свій винахід, до якого вона йшла стільки років, своєю «останньою перлиною». Це був її останній препарат перед виходом на пенсію.
Загалом разом зі своїм наставником Гертруда за 20 років роботи створила ліки для лікування лейкемії, малярії, подагри, ревматоїдного артриту, відторгнення органів, бактеріальної інфекції та інших хвороб.
Нагороди та результати діяльності
В 1983 р. Гертруда пішла на пенсію, але все ж продовжувала приходити в лабораторію щодня. Також вона консультувала молодих дослідників. В цьому ж році вона очолила Американську асоціацію дослідження раку. Працювала консультантом в сфері дослідження раку. Також займалася викладанням в Університеті Дьюка, де навчала студентів дослідженню біохімії та фармакології пухлин.
В 1991 р. вона отримала Національну медаль науки з рук Джорджа Буша-старшого за допомогу мільйонам людей. В цьому ж році вона увійшла в Зал Національної слави винахідників.
Її ім’я значиться у 45 патентах. В 1988 р. вона отримала Нобелівську премію з медицини і стала 10-ю жінкою, яка досягла таких висот, та першою жінкою, яка отримала нагороду, не маючи докторського ступеня. Вона розділила цю нагороду зі своїми колегами Джорджем Гітчінгсом та сером Джеймсом Блеком.
Смерть прийшла до цієї геніальної жінки в 1999 р. у віці 81 року.