Понад півстоліття Роберт Муг залишався одним із провідних новаторів електронної музики. У 1964 році він створив синтезатор Moog, який став справжньою революцією майже в кожному музичному жанрі, відкривши виконавцям нові шляхи для творчого самовираження. Для багатьох митців ця розробка стала переломним моментом у їхній кар’єрі. Докладніше про життя та карʼєру цього музичного винахідника — далі на i-bronx.com.
Юний технік
Роберт Муг народився 23 травня 1934 року у Флашингу, у Квінзі. Його батько, Джордж Конрад Муг, працював інженером у Consolidated Edison, а мати, Ширлі Джейкобс, наполегливо привчала сина до музики, саджаючи за фортепіано навіть тоді, коли йому хотілося гратися зовсім іншим.
З дитинства Роберт виявляв незвичну для свого віку пристрасть — він тягнувся до електроніки. Поки інші хлопці ганяли на велосипедах та грали у ковбоїв, він проводив години в гаражі, розбираючи й збираючи дивні пристрої разом із батьком. Їхні походи на Мангеттен, у легендарний Радіо-роу, були схожі на експедиції в країну безмежних технічних можливостей. Полиці там рясніли деталями, що тільки й чекали, щоб перетворитися на щось нове.
Прагнучи розвинути свої технічні знання, Муг навчався у Вищій школі наук Бронкса, здобув ступінь бакалавра з фізики у Квінз-коледжі та диплом інженера в Колумбійському університеті. А завершив він свій академічний шлях докторським ступенем з інженерної фізики в Корнеллі, поклавши міцний науковий фундамент під майбутні музичні революції.
Перша музична любов — терменвокс
Одного разу Роберт натрапив на креслення терменвокса — таємничого інструмента, який звучав без дотику. Ідея настільки його захопила, що у 14 років він власноруч зібрав свою першу модель. Саме тоді його любов до музики та інженерії злилися в одне ціле. Терменвокс виглядав як скромна дерев’яна коробка, але був великим за розмірами й непростим у виконанні, через що його популярність швидко згасла. Та Муг залишився йому вірним.
Навчаючись у коледжі, він продовжував експерименти з терменвоксом, а у 1953 році створив власну версію цього інструмента. Вже наступного року Роберт опублікував статтю про нього в журналі Radio and Television News та заснував компанію R.A. Moog Co., що виготовляла та продавала комплекти терменвоксів, відправляючи поштою просто з дому батьків.
Його конструкторські здібності швидко привернули увагу. У 1956 році разом із батьком Роберт відвідав лабораторію композитора й винахідника Реймонда Скотта на Манхеттені. Скотт придбав у Муга терменвокс Moog Model 305 та навіть переробив його на клавішний інструмент під назвою Clavivox.
У 1958 році Муг одружився та вже у власному будинку в Ітаці продовжив збирати терменвокси. Він розвивав бізнес паралельно з навчанням в аспірантурі. До 1963 року компанія переїхала до першого комерційного приміщення у Трумансбурзі, штат Нью-Йорк. Саме з цих гаражних та домашніх майстерень розпочався шлях, який згодом привів до створення легендарного синтезатора Moog.
Головний винахід Роберта Муга
Під час навчання в Корнельському університеті Роберт Муг разом із композитором Гербом Дойчем почав створювати перші компоненти свого синтезатора. На той час синтезатори були громіздкими пристроями, що займали цілі кімнати, тож Муг прагнув зробити інструмент компактнішим й доступнішим для музикантів. Він розробив модульний синтезатор, у якому окремі блоки для генерації та обробки звуку з’єднувалися патч-кабелями. Замість ламп, як у попередніх моделей на кшталт RCA Mark II, він використав кремнієві транзистори, створив генератори та підсилювачі, керовані напругою.
Синтезатор Муга вперше представили на конференції Товариства аудіоінженерії 1964 року в Нью-Йорку. Він був у кілька разів меншим й значно дешевшим за конкурентів, програмувався ручками й кабелями та мав клавіатуру, що зробило його привабливим для музикантів. У співпраці з різними митцями, серед яких були Герб Дойч, Володимир Усачевський та Венді Карлос, Муг удосконалював інструмент, додавши, зокрема, фільтр Муга та ADSR-обвідну, які згодом стали стандартом у синтезаторах.
У 1970 році з’явився портативний Minimoog — один із найвідоміших та найвпливовіших синтезаторів в історії. Після виходу альбому Венді Карлос Switched-On Bach, повністю записаного на Moog, інструмент став популярним серед світових зірок, таких як The Beatles, Мік Джаггер та Сан Ра. Мугівські синтезатори почали з’являтися не лише в студіях, а й на концертних сценах, а їхній звук — у популярній музиці, кіно та навіть у побутовій техніці.
Колеги називали Роберта Муга одним із найважливіших творців музичних інструментів в історії. Його винаходи відкрили нову еру у звуковому мистецтві, зробивши електронну музику доступною та живою, а компактний Minimoog став символом переходу синтезаторів із лабораторій у руки виконавців.
Геній, але не амбітний бізнесмен
Роберт Муг був людиною, яка більше довіряла своїм схемам, ніж фінансовим звітам. Його синтезатори захоплювали музикантів по всьому світу, але сам він ніколи не прагнув стати бізнес-акулою. Муг зізнавався, що розробляв інструменти радше як хобі, ніж як комерційний проєкт, а власний шлях у бізнесі порівнював із поїздкою на атракціоні:
«Ви знаєте, що не отримаєте надто сильної травми, бо ніхто вам цього не дозволить, але ви не зовсім контролюєте ситуацію».
Його єдиним патентом стала конструкція транзисторного сходового фільтра. Інші новаторські ідеї — модульна архітектура, генератори обвідної, керування напругою — він залишив у вільному доступі. Це рішення позбавило його потенційних мільйонів, але, можливо, саме воно дозволило індустрії синтезаторів розквітнути.
У 1971 році компанія Moog Music потрапила під контроль Norlin Musical Instruments. Роберт залишався головним дизайнером до 1977 року, після чого вирішив почати з чистого аркуша. У 1978 році він переїхав до Північної Кароліни та заснував Big Briar — невелику майстерню електронних інструментів. Пізніше працював у Kurzweil Music Systems, а на початку 1990-х років викладав в Університеті Північної Кароліни в Ешвіллі.
2002 рік став для нього символічним поверненням. Муг викупив права на власне ім’я та перетворив Big Briar знову на Moog Music. До останніх днів він залишався відданим своїй справі, розробляючи нові інструменти, зокрема піаніно з сенсорним керуванням, й вкладаючи у них не стільки бізнес-розрахунок, скільки любов до звуку.
Особисте життя та визнання
Боб Муг залишив по собі не лише інструменти, а й цілу культурну спадщину. За життя він зібрав чимало відзнак — від Срібної медалі Інженерного товариства до престижної премії SEAMUS, почесних докторських ступенів та двох премій «Ґреммі» за життєві та технічні досягнення. У 2001 році Роберт Муг здобув «Полярну музичну премію», а у 2013 — його ім’я увійшло до Національної зали слави винахідників.
Щороку на честь відомого винахідника синтезатора проводять Moogfest — фестиваль електронної музики та інновацій. У 2012 році Google навіть створив інтерактивну версію Minimoog як Doodle до його дня народження.
Життя Муга було насиченим й особистими подіями. У 1958 році він одружився з Ширлі Мей Лі, з якою мав чотирьох дітей, але в 1994 році подружжя розлучилося. Другою дружиною стала Ілеана Гремс. У квітні 2005 року Роберту діагностували гліобластому, й вже 21 серпня того ж року він пішов із життя у віці 71 року, залишивши дружину, дітей, падчерку та п’ятьох онуків.
Спадщина Роберта Муга продовжує жити не лише у звуках, а й у місцях пам’яті. В Ешвіллі у 2019 році відкрився Moogseum — музей із рідкісними терменвоксами, прототипами синтезаторних модулів та архівними матеріалами. У 2004 році про Роберта зняли документальний фільм Moog, а також написали книги, зокрема «Аналогові дні: Винахід та вплив синтезатора Муга» Тревора Пінча та Френка Трокко, а також біографію 2023 року «Увімкнено: Боб Муг та революція синтезаторів» Альберта Глінського.
Роберт Муг був людиною, яка не лише створювала інструменти, а й змінювала те, як світ слухає музику. І цей звук ще довго лунатиме.