Психологія – це наука, яка постійно нас дивує, адже таємниць людської душі безмежно багато. Одну з них намагався розгадати американський вчений єврейського походження Стенлі Мілгрем. Зокрема, завдяки його праці світ познайомився з теорією слухняності. Детальніше про геніального мешканця Бронксу розповість видання i-bronx.com.
Дитячі роки
Як зазначає ресурс encyclopedia, майбутній науковець Стенлі Мілгрем народився 15 серпня 1933 року в Бронксі, штат Нью-Йорк. Це міг би бути звичайний день, місяць й рік у великому американському місті, якби в цей час США не охопила Велика економічна депресія. Вона торкнулася життя та діяльності кожного. Батьки Стенлі її теж відчули. Їх звали Семюель та Адель. Вони, до речі, були емігрантами зі Східної Європи (Румунії та Угорщини). Вони покинули свої домівки під час І світової війни. В Бронксі молоді єврейські підприємці займалися випіканням хліба, булок, тортів, печива, інших кондитерських виробів, їх оздобленням, а також вирішували силу-силенну домашніх питань.
Історія євреїв та її вплив на формування характеру Стенлі
Серед єврейської спільноти існує потужний зв’язок між людьми. Саме завдяки йому вони змогли пронести крізь століття свою віру, мову та ідентичність. Єврейські родичі Стенлі, які пережили нацистські табори смерті, часто приїжджали до них додому, щоб пожити поки не знайдуть своє житло, роботу. А тому він мав можливість бачити їх концтабірні татуювання, а отже, спілкуватися і розпитувати про цей період їх життя.
Пізніше, досягнувши повноліття (в євреїв це називається бар-міцва), він присвятив становищу єврейського народу свою промову. Його слова були про усвідомлення себе частиною єврейського народу, трагічні сторінки його історії, страждання співвітчизників, спадщину народу, розуміння його долі. Пізніше він надіслав листа товаришу, де писав, що його турбує те, що він не народився в німецькомовній єврейській громаді чеської столиці Праги, а отже, не помер в газовій камері під час війни, як сотні його одноплемінників. Також він підкреслив, що народився в одній з лікарень Бронксу, а тому тут нікого не розуміє.
Школа та перші успіхи на цьому етапі життя
Як вже було зазначено, Стенлі народився в єврейській сім’ї. Він мав ще 2-х братів та сестер. Усі вони відвідували школу в Бронксі. Це була спочатку початкова, а пізніше середня школа Джеймса Монро. Вже на той час здібності підлітка були добре помітні вчителям, а тому він закінчив школу дуже швидко – за 3 роки.
В школі йому подобалося займатися сценічним мистецтвом. В майбутньому це дозволило Стенлі проводити свої експерименти з драматизмом, реалістичністю та природністю. Під час перебування в школі хлопчик входив до складу товариства «Аріста» та був редактором шкільної газети.
В 1949 р. в школі він сидів поряд з Філіпом Зімбардо, який пізніше теж став відомим науковим авторитетом у психології. Останній, описуючи свої дитячі роки й взаємини зі Стенлі, сказав, що вони тоді були худі, сповнені бажання щось змінити у світі й вирватися з Бронксу та свого кварталу. Філіп відзначав, що його сусід по парті був надзвичайно розумним і талановитим. Саме до нього зверталися, коли потрібно було щось запитати чи списати. Про себе ж говорив, що його перевагою були високий зріст, усмішка та вміння вирішувати соціальні конфлікти. Філіп якийсь час навчався в середній школі Північного Голлівуду, де з ним ніхто не дружив, бо всі вважали його представником сім’ї сицилійської мафії. А тому повернення до школи Монро було справжнім успіхом. Його одразу ж назвали «Джиммі Монро» і він став найпопулярнішим хлопцем школи. Коли цю ситуацію він обговорив зі Стенлі, то друзі вирішили, що власне Філіп не змінився, але змінилася ситуація, і саме вона спричинила таку трансформацію життя друга.
Особливості навчання в коледжі та університеті
Після закінчення школи Стенлі Мілгрем здобував освіту у Квінс-коледжі (спеціальність політологія та сценічне мистецтво). Далі було бажання продовжувати вивчати ці ж предмети, але все змінив випадок. Обрати інший напрям для навчання допомогла поїздка в Європу, де він вивчав французьку в Сорбонні, відвідав міста Франції, Італії, Іспанії. Після цього він дуже полюбив французьку культуру, а також зацікавився міською та соціальною психологією.
Він виявив бажання вивчати психологію на кафедрі соціальних відносин Гарвардського університету. Спочатку його не хотіли приймати на цю спеціальність, адже знань з предмета він не мав. А тому протягом літа 1954 р. він пройшов курси з психології в 3-х коледжах Нью-Йорка і все ж був зарахований. Саме тут він познайомився з дослідником-психологом Гордоном Олпортом, який став його науковим керівником. Значний вплив мав також Соломон Аш – дослідник гештальт-психології, конформності за допомогою лабораторного методу.
Основний експеримент Стенлі
В 1960 р. Стенлі захистив докторську дисертацію з соціальної психології. Всі подальші дослідження Стенлі особливостей людського мозку та поведінки отримали значне схвалення науковців. Але найбільшим його успіхом було дослідження слухняності, які були проведені під час роботи в Єльському університеті.
Зміст експерименту такий. Двоє піддослідних, чергуючись, мали навчати один одного пар прикметник-іменник. Якщо ж той, кого навчали, помилявся, то той, хто навчав, карав його електрошоком висхідної напруги. Кожне наступне перемикання збільшувало інтенсивність на 15 вольтів – від 15 до 450 вольтів. Доброволець, який мав вивчати слова, не відчував ударів струму, бо апарат був лише муляжем (відповіді він давав спеціально правильні та не правильні). А от той, що вмикав струм, думав, що здійснює процес навчання. Поряд з ним стояв експериментатор (в цьому випадку сам Стенлі) і наказував йому продовжувати експеримент до завершення. Тобто, тут досліджувалося як людина підкорялася владі. 60% досліджуваних доводили справу до завершення, навіть якщо той, на кому ставили експеримент, удавав, що втрачає свідомість. Ще одним висновком було те, що якщо змінити відстань між експериментатором та учнем, який сидів біля джерела струму, то це призводило до зниження слухняності піддослідних.
Загалом Стенлі Мілгрем довів, що не слід говорити, що нацистські злочинці були садистами чи психопатами, коли вбивали євреїв. Вони були просто людьми, які виконували накази інших і не мали ворожості до єврейського етносу.
Деякі вчені критикували Стенлі за його досліди над людьми. А тому за деякий час після експерименту він надіслав всім піддослідним опитувальник, щоб дізнатися про їх стан здоров’я та добробут. 84% відповіли, що їм сподобався експеримент і вони раді були взяти в ньому участь, а 1,3% сказали, що шкодують про свою участь.
Інші дослідження та подальше життя науковця
В 1963 р. Стенлі знову почав працювати в Гарварді. Тут він займався дослідженням техніки втрачених листів, яка допомагала оцінювати ставлення людей один до одного. Також він створив метод малого світу. Цей спосіб спілкування мав на меті довести, що незнайомі люди можуть спілкуватися через 6-х посередників.
В 1967 р. Мілгрем очолив відділ соціальної психології Міського університету Нью-Йорка (CUNY), де займався вивченням неписаних правил та норм міського життя (чому люди поступаються місцем в метро, допомагають незнайомцям).
Стенлі Мілгрем помер від хвороби серця в 1984 р. у віці 51 року. Для світу він залишився талановитим експериментатором, який не боявся переступити межі дозволеного.