Народився у Польщі, а помер у Бронксі. Талановитий та ексцентричний — двічі рекордсмен Книги рекордів Гіннеса. Завдяки своїй незвичній манері малювання, коли замість пензля використовував мастихін та туалетний папір, він отримав прізвисько «Король халтурного мистецтва». Але серед його здобутків було ще багато інших вагомих досягнень. Докладніше про життя цього митця — далі на i-bronx.com.
Від табору до полотна
Морріс Кац народився 5 березня 1932 року в Галичині, яка тоді входила до складу Польщі. Його дитинство виявилося надзвичайно важким та трагічним. Коли почалася Друга світова війна, маленький Морріс опинився в самому вирі жахливих подій. Під час Голокосту він пережив пекло нацистських концтаборів, серед яких був й Освенцим — місце, яке назавжди залишило шрами в його пам’яті. Більшість його родини загинула, й цей біль супроводжував Морріса Каца все життя.
Після війни підліток опинився у таборі для переміщених осіб у Німеччині. Життя там було важким та сповненим невизначеності, але саме тоді в його долі з’явилося мистецтво. У віці 13 років він почав навчатися живопису у доктора Ганса Фоклера з Мюнхенської академії. Це знайомство стало для Морріса першим кроком у світ творчості, який дав йому нову надію після пережитого жаху.
У 1949 році, коли Кацу виповнилося сімнадцять, він вирушив до Сполучених Штатів у пошуках нового життя. Прибувши до Нью-Йорка, він спершу відвідував заняття в престижній Лізі студентів-художників, водночас заробляючи на прожиття теслярською роботою. Проте що більше він занурювався у світ мистецтва, то чіткіше усвідомлював: живопис — це не просто захоплення, а його справжнє покликання, справа, якій він готовий присвятити життя.
«Невдовзі я вирішив, що я достатньо хороший — порівняно з іншими, достатньо чудовий — щоб заробляти на життя як художник», — згадував він пізніше.
Для Морріса Каца мистецтво ніколи не обмежувалося лише створенням полотна. Він перетворив процес живопису на унікальне сценічне дійство, де кожен рух пензля був частиною шоу. Його картини народжувалися на очах у публіки з вражальною швидкістю, за лічені хвилини, й це завжди супроводжувалося ефектною, майже театральною манерою роботи. Сам Кац жартома порівнював свій стиль із «розмазуванням бублика», підкреслюючи легкість й невимушеність своїх рухів. Журнал New York Magazine називав його виступи «соло-водевілем», адже в них поєднувалися гумор, харизма, технічна майстерність та невичерпна енергія.
Нова техніка та унікальні картини
У середині 1950-х років Морріс Кац зробив те, що для більшості художників здавалося немислимим — відмовився від пензлів. У 1956 році, працюючи над своїм неопублікованим «Словником кольору», він почав використовувати мастихін, експериментував з ганчірками, а згодом перейшов до матеріалу, який приніс йому світову славу, — туалетного паперу. Його унікальна техніка, яку він назвав «миттєвим мистецтвом», дозволяла створювати картини з приголомшливою швидкістю. На піку популярності Кац міг вишикувати десятки полотен, крокувати перед ними туди-сюди й наносити фарбу мастихіном або зім’ятим шматком туалетного паперу, використовуючи за рік майже 10 000 рулонів.
В автобіографії «Малюй добре та швидко» 1985 року Кац пояснював свій метод.
Мастихіном він наносив на полотно фарбу, розмазував її для створення загальної колірної гами, а туалетний папір використовував, щоб додати деталі — каміння на пляжі, гірські вершини, хмари чи листя на деревах. Понад пів століття він демонстрував цей підхід перед аудиторіями у всьому світі.
Втім, за образом «Короля халтурного мистецтва» стояв й серйозний митець. Після вбивства президента Джона Кеннеді у 1963 році Морріс Кац намалював його портрет, що стало початком масштабної «Президентської колекції». Це була галерея детальних й зворушливих портретів усіх президентів США — від Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша. Для кожної роботи Кац ретельно відтворював історично точний прапор — від тринадцяти зірок Вашингтона до п’ятдесяти зірочок сучасності. Його картини розійшлися мільйонами листівок, а сам проєкт став даниною вдячності Америці, яка дала йому прихисток й свободу після війни.
У 1965 році визнання прийшло й з боку Ватикану — серед півтисячі митців саме Морріса обрали для створення портрета Папи Павла VI. Репродукції цього твору розійшлися накладом у три мільйони копій по всьому світу.
«Коли дивишся на одну з його картин, бачиш історію, що стоїть за нею», — згадує Алекс Вайзер, директор громадських програм YIVO. «Він був художником для народу. Він не був недоторканним художником, якого насправді ніхто не знає. Він був пов’язаний з усією цією епохою єврейської історії, і так багато людей, включаючи мою бабусю по батькові, зустрічали його».
Дивовижні рекорди
Морріс Кац ніколи не обмежувався просто живописом — він перетворював його на захопливе змагання з часом. Його неймовірна швидкість настільки вражала, що іноді глядачі просто не встигали простежити за кожним рухом його руки. 9 травня 1988 року цей талант офіційно закарбувався в історії. Морріс Кац увійшов до Книги рекордів Гіннеса, створивши картину розміром 12 на 16 дюймів лише за 30 секунд. На полотні з’явився образ дитини — м’який та зворушливий, що контрастував із неймовірним темпом його виконання.
Швидкість була візитівкою Каца задовго до цього рекорду. Ще у 1987 році, під час благодійного заходу на підтримку бойскаутів Америки, він здивував усіх, створивши за 12 годин 103 картини. Атмосфера була настільки піднесеною, що 55 із них знайшли своїх нових власників просто під час події.
За своє творче життя Морріс Кац встановив два світові рекорди Гіннеса: перший — за найшвидше створення картини, другий — за найбільшу кількість виконаних робіт. У цьому він навіть перевершив Пабло Пікассо. Його колосальна творча спадщина — понад 280 тисяч полотен. Роботи митця нині прикрашають експозиції й фонди більш ніж ста музеїв світу, серед яких — знаменитий Смітсонівський інститут, що вважається одним із найпрестижніших культурних центрів планети.
Харизматичний митець
Але талант Морріса Каца виходив далеко за межі майстерності митця. Він був коміком, телеведучим, продюсером й автором понад 600 телешоу, де демонстрував свій неповторний метод «миттєвого мистецтва».
Його тури перетворювалися на справжні вистави. У готелях Borscht Belt, на конвенціях та благодійних заходах Кац з неймовірною швидкістю малював пейзажі, морські сцени, міські будівлі, квіти, тварин, рабинів, дітей й навіть клоунів. Виступи дуже часто мали благодійну мету. Він постійно малював, жертвував роботи, збирав гроші для лікарень. Стиль Морріса Каца був унікальним не лише технічно, але й у подачі. Зі своїм сильним європейським акцентом він сипав жартами англійською та їдиш, змушуючи аудиторію сміятися, поки перед їхніми очима за кілька хвилин з’являлися нові полотна. Потім він проводив імпровізовані аукціони, продаючи картини за $50-150.
Морріс був природженим шоуменом, чудовим оповідачем та майстром анекдотів.
«Люди любили бути поруч з ним, а він любив виступати перед аудиторією», — згадували його знайомі.
Едді Портной з YIVO описав його як «дивного героя андеграунду» та «дуже кумедного персонажа», а для засновника Ортодоксальної єврейської торгової палати Дуві Гоніга він був «надзвичайно гордим євреєм й американським патріотом, який безкорисливо присвятив себе подяці та внеску в Америку та свободи, за які вона виступає».
12 листопада 2010 року Морріс Кац помер у Бронксі у віці 78 років після інсульту. На його честь було засновано фонд, щоб вшанувати цю американсько-єврейську легенду та його внесок в історію, культуру та економіку країни. Життя Морріса Каца стало поєднанням мистецтва, гумору й щирої відданості людям.