Він народився в Бронксі, а помер у Вашингтоні, але протягом кількох десятків років його знали, як працівника ЦРУ, що був відповідальний за спроби отруєння відомих соціалістичних світових лідерів. Також він прагнув досліджувати кордони людського розуму для своєї країни, якийсь час керував комуною, розводив кіз, доглядав за вмираючими пацієнтами, цікавився народними танцями. Цю людину звали Сідні Готліб, і детальніше про нього розповість видання i-bronx.com.
Дитинство в Бронксі
Як зазначає видання washingtonpost, хлопчик, який при народженні отримав ім’я Сідні, народився 3 серпня 1918 р. в Бронксі. США в цей час брали участь в І світовій війні, а тому в країні було чимало європейських емігрантів, які рятувалися втечею від її наслідків. Серед них були Луїс та Фанні Готліби – угорські ортодоксальні євреї.
Так сталося, що Сідні народився клишоногим. (Це така вада ніг, коли вони зігнуті всередину та вниз. Таке явище трапляється в одному випадку серед 1000 і переважно серед чоловіків.) Двоюрідна сестра Сідні Сільвія згадує, що коли матір вперше побачила його маленькі ніжки після того, як було знято ковдру, то вона закричала. Надійним способом лікування було хірургічне втручання, а потім носіння бандажа. У випадку Сідні операції довелося робити тричі.
На цьому його фізичні вади не закінчилися. Він, як його батько та брат Девід, заїкався. Це створювало йому проблеми в житті, але не такі, що завадили б повноцінно навчатися та жити звичним життям.
Навчання та умови життя
Єврейська освіта – це часто навчання вдома або відвідування спеціальних єврейських навчальних закладів, де учні вивчають Талмуд й Тору – священні книги юдеїв. А тому Готліб вивчав іврит, здійснив бар-міцву (це обряд в житті 13-річних єврейських хлопчиків, коли їх приймають у доросле юдаїстське об’єднання). Після отримання початкової єврейської освіти він пішов навчатися в Середню школу Джеймса Монро, що знаходилася за адресою Бойтон авеню (Boynton Avenue) та 172 Східна вулиця (East 172nd Street) у районі Саундв’ю Бронкса.
Його батько спочатку був підприємцем і мав потогінну майстерню (це робоче місце чи підприємство з поганими санітарними умовами, низькою зарплатою, тривалим робочим часом), а пізніше працював просто кравцем. Складні умови життя та роботи зробили його соціалістом. А отже, його погляди з часом стали частиною ідеології його сина Сідні.
Молодий єврейський хлопець закінчив школу в 1936 р. і був зарахований до Міського коледжу Нью-Йорка, який був безплатний для всіх студентів. Після його закінчення він почав шукати можливості для освіти у вищому навчальному закладі. Йому подобалася сільськогосподарська біологія, а тому він хотів навчатися в Університеті Вісконсіна. Для цього необхідно було відвідувати спеціалізовані курси в Арканзаському технічному університеті. Тут він вивчав ботаніку, органічну хімію, виробництво молока на фермах. Успіхи в навчанні відкрили йому шлях до омріяного університету.
Під час здобуття освіти Сідні разом зі своїм сусідом Стенлі Мером вступили до Соціалістичної ліги молодих людей. Але політичні погляди не завадили навчанню, яке йому подобалося. А тому в 1940 р. він закінчив магістратуру цього закладу з відзнакою. По завершенню він написав роботу на тему: «Дослідження аскорбінової кислоти у вігні, Vigna Sinensis». (Якщо ви зацікавились, що таке вігна, то мається на увазі Вігна китайська, маш китайський, також коров’ячий горох, довгі боби – рослина родини бобових.)
Чудова рекомендація від наукового керівника, який був заступником декана факультету, та успіхи в навчанні дозволили Сідні пізніше захистити докторську дисертацію в Каліфорнійському технологічному інституті.
Сім’я та працевлаштування в Міністерстві сільського господарства
Навчання у Каліфорнії познайомило Сідні з дівчиною, яка пізніше стала його дружиною та матір’ю двох доньок та двох синів. Жінку звали Маргарет Мур і вона була донькою пресвітеріанського місіонера.
Закінчення навчання дало можливість молодій сім’ї переїхати до Вашингтона. Тут Сідні працював у Міністерстві сільського господарства, де досліджував хімічну структуру органічних ґрунтів, вивчав наявність наркотиків в організмі людини та займався вихованням доньок.
В цей час він написав листа своєму другу Меру, який служив в Європі (1944 р.). В листі Сідні Готліб хвалився, що його дружина виробила вісім унцій молока для їхньої дитини. Коли ж Мер запитав в наступному листі, як це вдалося вирахувати, то Готліб відповів, що він просто зважив немовля до і після годування.
Робота в ЦРУ: дослідження людського мозку
В 1951 р. Сідні Готліб покинув роботу в Міністерстві та Університеті Меріленда, де він вивчав метаболізм грибів, та став співробітником ЦРУ (Центрального розвідувального управління). Працівник, який приймав його на роботу, зазначив, що Сідні постійно відчував провину за те, що не зміг взяти участь у світовій війні через свою дитячу клишоногість. А тому він був готовий робити інші патріотичні послуги, щоб це компенсувати.
В цей час ЦРУ створило відділ, який займався вивченням протидії біологічній зброї СРСР, а тому Сідні з його знаннями, патріотизмом та експериментальними ідеями був дуже важливою ланкою ланцюга. З часом, маючи підтримку Аленна Даллеса, директора ЦРУ, він очолив проєкт MK-ULTRA, який займався експериментами над людським розумом.
Спочатку це була робота в Мюнхені, де військовополонених «накачували» наркотиками, допитували та дозволяли померти. Після переїзду в США Готліб почав працювати з повіями, наркоманами, а також підсипав наркотики мимовільним колегам. Все аби досягти цілі. Загалом під керівництвом Сідні діяло 149 проєктів, в яких тестували людей на наркотики, досліджували їх поведінку та давали препарати, що змінювали свідомість. Діяльність ЦРУ зачепила 80 університетів США та Канади, лікарні, дослідницькі фонди й в’язниці. За деякими даними, під час досліджень 1 людина загинула, а десятки отримали серйозні психологічні ушкодження.
Загалом на початку 60-х років було вирішено припинити експеримент через його неефективність.
Сідні Готліб та спроби вбивства людей
В 1961 р. Сідні отримав завдання вбити соціалістичного лідера Конго Патриса Лумумбу. Він мав це зробити, передавши отруту своєму колезі. Останній, правда, вирішив не робити цього та викинув шприц з отрутою в річку. Лумумбу вбили через 4 місяці.
В 1966 р. Готліб став начальником відділу технічних послуг ЦРУ. Саме під його керівництвом розробляли отруєну носову хустку, бактеріологічний агент для конголезького лідера та ліки, призначені для кубинського лідера Фіделя Кастро. Також його співробітники придумали та виготовили наручні годинники, радіо, накладні вуса, чорнило, що зникало, маленькі дротики, які вбивали, не залишаючи сліду, та інші смертельні пристрої. Зокрема, тут було зібрано кліщову отруту, яка використовувалась для паралізації м’язів або, як говорили розвідники, «мимовільний сон».
В 1973 р. Сідні звільнився з розвідки. Він отримав від агентства медаль «За видатну розвідку». Після цього він продав свій будинок, здійснив 2-річну поїздку Азією, де працював волонтером в лікарні, щоб у 1975 р. повернутися додому. Там його чекали судові позови, які були пов’язані з його дослідженнями над людьми.
В останні роки життя Сідні працював логопедом, жив у Вашингтоні, штат Вірджинія, любив народні танці, йогурт та кіз.