Люсіль Констанс Ганнінг або, як її переважно знали, Люсіль Блеквуд – це відома американська педіатриня та менеджерка у сфері медицини. Вона прожила майже 100 років і за цей час стала авторитетом у сфері охорони здоров’я та медичного забезпечення США. Детальніше про цю відому особистість розповість видання i-bronx.com.
Про Люсіль та її дитячі роки
Люсіль Констанс Ганнінг народилася 2 лютого 1921 р. в Нью-Йорку. 20-ті роки – це був час завершення І світової війни та початку післявоєнної рецесії. В США почав діяти «сухий закон», країна відмовилася вступати в ООН, а ще через кілька років саме тут почалася світова економічна криза, яка втягнула інші країни світу в бідність, спад виробництва та погіршення життя. Саме в таких умовах народилася та зростала маленька Люсіль.
Початкову освіту вона здобула на Ямайці, у Вест-Індії. Саме там вона навчалася у середній школі. А ось вищу освіту вона приїхала здобувати в місце, де й народилася, а саме в Нью-Йорк. Тут вона стала бакалавром у сфері мистецтв, а вже за декілька років зрозуміла, що її більше цікавить медицина. Тому наступним кроком було навчання на педіатра в лікарні Гарлема (HHC), а далі молода дівчина продовжила шлях до знань в Медичному коледжі Альберта Ейнштейна (AECoM), де студіювала реабілітаційну медицину. Навчання дозволило Люсіль Констанс Ганнінг влаштуватися на роботу в Жіночий медичний коледж у Філадельфії. З часом, попрацювавши тут головним педіатричним ординатором, вона змогла отримати в цьому навчальному закладі диплом доктора медицини. Це був 1949 р. – час, коли завершилася ІІ світова війна та почалася Холодна, яка легко могла перерости в гаряче протистояння з використання ядерної зброї. А тому в цей період важливим було для вчених досліджувати вплив радіації, розвиток різноманітних захворювань, як рак, і загалом розвивати медицину. А тому був попит на спеціалістів з цієї сфери та й загалом на медиків.
Подальше навчання
В наступні роки Люсіль Констанс Ганнінг навчалася в аспірантурі Єльського університету за спеціальністю педіатрична кардіологія (тобто вивчала хвороби серця і серцево-судинної системи серед дітей). Також практикувала свої знання в лікарні Грейс Нью-Хейвен, що знаходилась при цьому, відомому на весь світ, вищому навчальному закладі, а також Меморіальній лікарні раку в Нью-Йорку, де вдосконалювала свої знання з педіатричної онкології.
Особисте життя
Подружнє життя лікарки Люсіль Констанс Ганнінг склалося успішно. Вона вийшла заміж за свого колегу-лікаря Карлтона Ерла Блеквуда. Він був родом з Ямайки, де вона здобувала початкову освіту, мав ступінь доктора медицини й працював дослідником раку та біохіміком в Колумбійському університеті. З часом Карлтон Ерл Блеквуд переїхав жити в місто Нью-Йорк, щоб стати членом команди дослідників, яка була сформована в місцевому університеті.
Люсіль Констанс Ганнінг та її чоловік разом виховали 4-х дітей: Олександра, Ізабель, Маріанну, Констанцію. Їх життя пройшло на роботі та в містечку Нью-Рошеллі, штат Нью-Йорк, де вони побудували дім та доглядали дітей. Чоловік Люсіль помер в 1974 р., а саме 29 листопада.
Інформація щодо всіх дітей Люсіль Констанс Ганнінг відсутня в відкритих джерелах, але син Олександр пішов по стопах батьків. В серпні 1974 р. він отримав право на студентську стипендію Корнеліуса Х. Тієги від Нью-Йоркського фонду боротьби з артритом. Надалі він навчався у доктора Інес Мандл, що викладала в Колумбійському університеті у Вашингтоні.
Приватна медична діяльність Люсіль Констанс Ганнінг
Навчання завершилось, і перед Люсіль постало питання, куди рухатися далі. Вона вирішила відкрити приватну медичну практику в Бронксі. Чому тут? Річ у тому, що вона до цього 10 років приймала тут пацієнтів, а тому мала велику кількість успішних консультацій та знайомств серед мешканців боро. Також вона часто працювала і консультувала американців в себе вдома, в Нью-Рошелі. Там вона нерідко допомагала безплатно. Особливо її підтримка була потрібна людям, які мали фінансові труднощі.
В 1964 р. офіс в Бронксі був закритий і Люсіль знову почала навчатися. Цього разу це була спеціальність педіатрична психіатрія. А навчальним закладом, де вона змогла здобувати знання та практикуватися стала лікарня в Бронксі – Монтефіоре. Також вона працювала в медичному коледжі штату Райт.
В кінці 60-х – на початку 70-х рр. Люсіль входила до складу викладачів Медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна своєї Альма-матері. Також працювала лікарем і директором відділу реабілітації дітей у лікарні Монтефіоре. З 1977 р. вона входила до консультативної ради журналу Національної медичної асоціації. В 1980 р. очолила педіатричну реабілітацію в лікарні Гарлема. Працювала консультантом мера Нью-Йорка з питань жорстокого поводження з дітьми.
В червні 1980 р. Люсіль виступила з доповіддю на тему: «Соціальні перспективи насильства». Також вона й далі багато часу приділяла лікуванню дітей з серповидно-клітинною анемією і працювала в комітеті жорстокого поводження з дітьми, що був частиною структури Гарлемської лікарні. В кінці 80-х років Люсіль перейшла на роботу в Вестчестерську службу допомоги людям з вадами розвитку, де обіймала посаду заступника директора. Загалом її кар’єра тривала понад 45 років. Вона вийшла на пенсію в 1990-х роках.
Громадська діяльність
З 1964 р. Люсіль почала активно займатися громадською та просвітницькою діяльністю. 15 жовтня 1964 р. вона разом з чоловіком виступила з лекціями на тему «Рак і мирянин», «Клінічні аспекти раку у дітей», «Тенденції в дослідженні раку» в церкві Св. Саймона в Нью-Рошеллі. Спонсором заходу був Крикетний клуб Нью-Рошелі, куди входив її чоловік.
В 1998 р. Люсіль Ганнінг була обрана віцепрезиденткою відділення клубу Zonta в Нью-Рошелі. Що це за клуб? Це міжнародна організація, яка поставила собі ціль побудувати кращий світ для жінок та дівчат. Початком цього клубу став 1919 р., коли в Буффало, штат Нью-Йорк ініціативними жінками було створено перший клуб Zonta. Очолила його Маріан де Форест. Структура була непростою. Кожна жінка, яка була в клубі, мала приділяти йому 60% свого часу. Членство було суворим та вважалося привілеєм. Членом могла стати лише відома жінка з високим авторитетом в кар’єрі. На початку ХХІ ст. клуб нараховував 29 тис. членів в 62 країнах світу. Його члени є при Раді Європи, ООН, МОП та інших світових установах.
Відзнаки
У 2002 р. Люсіль отримала нагороду за лідерство у сфері охорони здоров’я.
У 2009 р. її включили до складу тих афроамериканок, які увійшли до архіву «Дух жінок» у бібліотеці Гарольда Дріммера Вестчестерського громадського коледжу.
У 2012 р. її нагородила Вестчестерська політична група темношкірих жінок як Чемпіонку змін.
Отже, Люсіль Констанс Ганнінг прожила майже 100 років і стала відомою афроамериканською педіатринею і адміністраторкою медичних послуг, експерткою з лікування дитячого раку, серповидно-клітинної анемії, директоркою дитячої реабілітації в лікарні Гарлема, заступницею директора з медичних послуг Вестчестерської служби допомоги людям з вадами розвитку. Її назвали провидицею та каталізатором прогресу для всіх інших чорношкірих лікарів та реабілітологом для дітей.